Рубрики: Поету все дарують небеса

А час іде... Продовжує ходу.

І ти у нім. Минаєш калабані

У мріях, у надії, у омані,

Кути минаєш, зрадників, біду...

А час проходить. Сіє сивину,

Збирає друзів, відкидає зайвих.

За те що не віддав достатньо сяйва

Ти пишеш, відчуваючи вину.

Осінні кроки чути за вікном

Уривки фраз занурюються в мозок.

Писав ліричний, видав чорну прозу

І одружився з молодим вином.

Маленька кухня, пляшка, чорний чай.

Напроти час з холодними очима.

Той, що по переду і той, що за плечима...

А десь між ними плине твій причал.

І мрія, як незаймана дівчина.
Та мрія, про яку ти промовчав.

22.10.2014 року 

Рубрики: Хотів би щось змінити

Рубрики: Хотів би щось змінити

Рубрики: Коли природа чиста і п´янка

Рубрики: Хотів би щось змінити

Рубрики: Хотів би щось змінити

Зникає все: будівлі, люди,
Кохання, пристрасть, почуття...
Летять століття… поряд всюди
Коштовно створене сміття...

Рубрики: Хотів би щось змінити

Рубрики: Поету все дарують небеса

І падав сніг. І ділося тепло.

І фуркало робила завірюха.

Всередині мело, мело, мело!

Мелодія звучала. Він і слухав.

Він слухав як рипить зимовий крок.

Порівнював із шурхотінням листя,

Тікаючи від деяких думок.

А по-під ноги зовсім не дивився.

Дивився в небо, що жбурляло пух,

Який залазив в очі, в ніс, у вуха...

Підспівував тихенько, звісно в слух.

Хоча його пісень ніхто не слухав.

Бо сніг і ніч...

22.01.2018 року 

Рубрики: Хотів би щось змінити

Я уві сні, сьогодні, не дарма

Читав про літній дощ чудову книгу.

На ранок – посміхнулася зима

У залишках нескошеного снігу.

Вкривали листя білі острівці.

Те листя, що от-от піде в обжинки.

Я доторкнувся і в моїй руці

Лишився подих і тепло сніжинки.

І я відчув: ще тиждень, може – два,

І дінеться, в яскравій сукні, осінь.

І опанує дівчинка зима

Усе навколо, без обмежень, зовсім.

Як уві сні.

27.10.2016 року 10:19