Я уві сні, сьогодні, не дарма

Читав про літній дощ чудову книгу.

На ранок – посміхнулася зима

У залишках нескошеного снігу.

Вкривали листя білі острівці.

Те листя, що от-от піде в обжинки.

Я доторкнувся і в моїй руці

Лишився подих і тепло сніжинки.

І я відчув: ще тиждень, може – два,

І дінеться, в яскравій сукні, осінь.

І опанує дівчинка зима

Усе навколо, без обмежень, зовсім.

Як уві сні.

27.10.2016 року 10:19