Рубрики: Рідною | Я думав про кохання

Чому ти не спиш, ні сьогодні, ні вчора, ні завтра?

Чому у дрімОті шепочеш найліпше ім'я?

Чому ти не хочеш, а може боїшся сказати:

«То я все накоїв, причина і наслідок – я!»

А літо змиває думки, нескінченні, дощами.

Колише листочки, торкається вій вітерець.

А що то було? То було, то було поміж вами.

А що то минуло? Зсотало й пішло, нанівець.

Колись, коли стомлений час позагоює рани,

А сонячний промінь в серця, не байдужі, пірне,

Коли перестане ридати душа від ошпарень омани,

Ви сядете поряд і біль той нестерпний мине.

А поки що – так.

20.07.2021року 14:30

Рубрики: Поету все дарують небеса | Російською

Отрекаясь от всех, кто вчера тебя вечно любил.

Отрекаясь от всех, кто в огонь, за тебя, или в воду.

Понимаешь: на вечность, всегда не достаточно сил.

А быть может, для верности, в целом, другая порода.

Маки пахнут не шыревом – нежной росой.

Гнёзда свиты давно и вот-вот рты разинет потомство.

Ты вернёшься к истокам, пощупаешь травы, босОй.

Ты всегда усложнял, оказалось, что Жизнь это просто.

Это просто, как Жизнь.

15.06.2021года 01:26

Рубрики: Контркультура | Поету все дарують небеса | Рідною | Хотів би щось змінити

Недокохані хвойди,

Недопиті стакани,

Недобитії морди,

Та занадто рум'яні.

Недоспівана пісня,

Недочитані вірші.

Кучеряві чи лисі

Є макітри міцніші.

А на ранок – похмілля,

Неприємності з рота,

І нудота й безсилля.

Ще й чекає робота.

Ще й можливі образи,

Бо бухих не стерпіти.

Зарікаюсь щоразу

Серед тижня не пити.

Не вдається.

24.07.2021 року 11:24

Сьогодні знову обіцяли дощ.

Нехай іде, але ж колись мине.

А я неначе вкотре винен щось.

І вкотре ти стидаєшся мене.

А хтось тисне тепло твоїх долонь

І інколи торкається шоки.

І що тобі до моїх срібних скронь?

Чи то віки даються у знаки?

А я мовчу. Ковтаю сотні слів.

І що мої бажання до твоїх?

Не втримав. А що гірше – не зумів

Довести дійством поетичний гріх.

А чи довів? В не сказаних словах

Є безліч і емоцій і думок.

А я собі іду тихенько в такт...

Всьо ок.

21.05.2017 року 00:38

Рубрики: Поету все дарують небеса | Російською

Помнишь, поцелуев было мало?

Было много запахов лесных.

А потом я просто убежала

Из твоей семнадцатой весны.

Жизнь накрыла тёплым покрывалом

Но не забавляла, нифига.

Помнишь, я однажды прибежала?

А потом, опять ушла в бега.

Мужиков меняла как перчатки,

Нарожала каждому детей.

Я с тобой всегда играла в прятки,

Чтобы жизнь казалась веселей.

Ну их всех! Идут они к монахам!

Я к тебе примчалась, что есть сил!

Подожди, что значит иди нахуй?

Вот ты сука... Значит не любил.

PS.

Ты права: я был наивен, очень,

Мысли о тебе бросали в дрожь.

Думал о тебе и дни и ночи.

Но теперь – меня не наебёшь.

23.07.2020 года 15:08

Рубрики: Контркультура | Російською

Нет, никто не услышит

Ни сегодня, ни завтра,

Как срывается крыша,

Ужин, кофе на завтрак,

Крик бессонниц,

Молчание режущей ночи,

Вздохи юных поклонниц...

Нет, никто не захочет

Умываясь заметить

Груз мешков под глазами.

Разорвавшие, сети

Выбираются сами.

И встречают рассветы,

Не ныряя в былое.

Окунаются в лето.

Окунаются стоя.

09.07.2020 года 12:38

Рубрики: Присвята | Рідною | Хотів би щось змінити

І президенти стелють, і прем'єри,

Та кілко спати на отих шипах.

Але приходять звідкись волонтери,

Поколотих виносять на плечах.

Мости безцінні нам будують мери,

Втинаючи в шпаківню срібний цвях.

Як лихо - прилітають волонтери,

Знедолених виносять на крилах.

Хтось дивний розміновує кордони

І ворог нищить села і міста.

А волонтери, стиснувши долоні

Тили тримають. Бо одна мета –

Свобода і любов!

І знову й знов...

І знову й знов...

І знову й знов...

10.07.2024 року 15:10

Рубрики: Я думав про кохання

Ой як добре в світі жити з гарною панянкой.

Приголубить тебе з ночі, поцілує зранку.

Приготує тобі каву, принесе у ліжко.

І залишиться з тобою, і по-пестить трішки.

Біля печі борщ духмяний, ковбаса, хлібина,

У коморі свіже сало, витримані вина,

Тонна, в погребі, картоплі, гарбуза червона,

Буряків цукрових тонна і кормових тонна.

Десять бутлів самогону, є ячмінь, пшениця...

Мо хто думає що брешу, заглянь, подивися!

Бочка тертої капусти, огірки, томати,

Ой як добре в світі жити, в Україні, брате!

10.12 2018 року

Рубрики: Контркультура | Поету все дарують небеса | Російською

(вспомикая Юрку Крыжановского)

В тенистых зарослях теней,

Стояли тени и молчали.

Я с ними постоял, вначале,

В печали.

В лучах красивых фонарей,

Которые светили светом,

Я шёл, неспешно, жарким летом,

С Поэтом.

Поэт читал свои стихи,

Потом читал свои шедевры.

С шедевром, кстати, я был первым,

Сказав: "Поэты – не лохи!"

Мы долго меряли Подол,

Своими жирными ступнями.

Делились мыслями, по-пьяни,

Пока не рухнули на стол

В одном подольском кабаке.

Мы пили в нём палёный виски,

Читали про большие сиськи,

В руке.

Потом – пике...

13.06.2024 года

Рубрики: Я думав про кохання

Щось запекло всередині, зашкрябало.

І навіть подих зачаївся десь.

І майже закортіло, майже звабила,

Без розуму лишила, майже без.

Яскрава осінь з вітром цілувалася,

А він її поволі роздягав.

Скидав, підступний, всі оті яскравості,

Поки вона хмільна ловила ґав.

Отож і він, ну майже втратив пильності,

Спокуса його майже затягла...

Він майже вдався, майже до безчинності...

Та совість не дозволила. Ага...

14.11.2018 року 15:44