-Vechir.Kyiv.Desyate.mp3" />
Колисалося небо у вечірніх обіймах І без співу крилатих щось шкребло нижче пупа. Захрипіли гіляки, наче ґазда у приймах, Після того, як теща шкварку витягла, з супу. Виділялися тіні на солонім асфальті, Біла нечисть вкривала мокасини із шкіри. А зима не скидала свій холодний бюстгальтер, А з-під нього Морозко як притрушений пірив! Він рубав перехожим і кінцівки, і вуха, Заважаючи бігти, до смачної вечері... Мелодійно, зі свистом, вітер збуджено гупав, Відчиняв і штовхав, з насолодою двері. Нависали бурульки хаотичної форми, Розходився мороз, намагався дістати. Вдалині цокотіли чобітки на платформі... Київ. Сніг на узбіччі. Вечір. Лютий. Десяте. 10.02.2012 року
Рубрики: Контркультура
Світилась гранями нова прозора склянка, Але стояла на краю стола Біля відкритої тупим ножем бляшанки, Що посміхалась ширше, ніж могла.
Детальніше...
Рубрики: Контркультура
Підгортаю крила і - пішов! Крок за кроком в небо, без сумління. А воно, прозоре, напівсинє І цупке, як геть загула кров. Закриваю очі і вперед! Що з того, що вії позлипались? Крутить ребра, але не від палиць. Гірко в роті, але то не мед. Затискаю вуха і пірнув. Прохолодно, гарно і волого. Дуже тихо, бо нема нікого. Лише я і моїх мізків зсув. Тож бувайте...Повернуся, може.
Рубрики: Я думав про кохання
Вона малювала собою життя. Холодне, як крига, мов серце гаряче... Мінялися пензлі щомиті, я бачив, Усе було змінне і лише мета... Лишалась високо... Три сонячні кроки. Вона малювала собою політ. Шалений, нестримний, чіпляючий зорі. В обіймах смиренності, у непокорі... Вона дивувала малюнком. І світ До неї всміхався. А я не втручався. Вона малювала собою мене, Тримала долонями зовнішній простір... Вкладалися фарби то ніжно, то гостро. Хтось заздрісно буркнув: "То скоро мине..." Вона не зважала. Бо треба так мало... Для щастя... Лиш фарби. 24.06.2014 року
Рубрики: Рідною
Чи закохана, чи спокушена... Чи припрошена, чи то змушена... Чи то серденько зупинилося, Чи прискорилось, чи забилося...
Детальніше...
Рубрики: Рідною
Сум у очах, ти про нього мовчала. Ти не казала про біль, що пізнала. Лиш називала любов маячнею, З нею так гірко, так боляче з нею!
Детальніше...
Рубрики: Поету все дарують небеса | Російською
А жизнь, если посмотреть, Хмелит ярче алкоголя. Я только недавно понял: Давно пролетела треть. Виски уже в серебре И юность уже не рядом, Сегодня твоей наградой –
Две строчки о ноябре… А осень шуршит листом И шепчет тебе, как другу: «Все в мире идет по кругу
И в этом миру и в том...» И как бы не было туго – Не оставляй на потом. 01.11.2015 года 22:23
Рубрики: Контркультура
Он был здоров, талантлив и вообще... Да, на таких не ездят, не пинают... Такие если ходят - то по краю. С таким – в разведку, рай и в шалаше...
Детальніше...
Рубрики: Російською | Хотів би щось змінити
Окуная кого-то в дерьмо, Остаешься ли пахнуть приятно? Весь забрызган. Тебе все равно? Только пятна, вонючие пятна... Не отмыть, мыльной пеной у рта И улыбкой на сморщенной роже... А твои бла-бла-бла, тра-та-та.... Никого не волнуют, похоже. Завонялось не только белье Провонялось внутри все на свете! Не прокатит: «Оно не мое, Это я прочитал в Интернете...» От таких же продавшихся харь. И удасться ли вскоре отмыться? Ты теперь, словно падшая тварь. Под любого готов подстелиться. Ты подумай, что будет потом. Не запрячешься в домик улитки. Обливая кого-то дерьмом, Будь готов провоняться до нитки. 06.05.2014 року