Весна делилась красотой, а птицы пели. Теплее было чем на той, на той неделе. Салютом вспыхнули, вокруг, сирень, каштаны. Я трезвым был, «сухим, как лист», казался пьяным.
Весенний ветер, молодой цветы колышет. Слащаво трутся, меж собой, коты на крыше. Такое снится по ночам! Но грех стыдится. К чему весенняя пора? Пора влюбиться!
Пора нырять, закрыв глаза в стогу из сена, Приняв объятия любви. Любовь – нетленна! Читать красивые стихи и небылицы! Делиться внутренним теплом, собой делиться.
У не оранім полі сивий кінь б’є копитом Його землі ґвалтують, його степи порито. В небі сонце сіріє і світанки чорніють – Свині полем гуляють, свині рилами риють.
Весна сказала: «Досить, піду в рожеві далі!» Скидаючи спідницю, скидаючи сандалі. Лишила після себе зелені покривала. Одежі, навіть спіднє, наступниці віддала...
Прийшла, коли лежали холодні білі плями, Вона до них торкалась гарячими вустами. Розмалювала сірість в палітру первоцвіту. Неначе позбирала красу з усього світу!
Весна просила птаха і він прийшов, з піснями. Сказала всім навколо: «Кохайтесь до нестями!» Вона буяла доки, перецвітали квіти. Весна сказала: «Досить!» І запросила літо.
Мене тривожить неповага до героїв До тих, хто не жалів ні власних сил, ні крові Для виконання завдання Держави, Підтримки статусу, авторитету, слави...
За роками
