litso

За роками
За рубриками
Фотогалерея

Фотогалерея

Вхід



Рейтинг віршів
Осінній ранок

Рубрики: Коли природа чиста і п´янка


Осінній ранок. В чистім полі
Милують погляд не тополі,
Не птаха спів у небі синім –
Берізки вкрив сріблястий іній...
Детальніше...
 
Я не знаю

Рубрики: Російською | Хотів би щось змінити



Я не знаю насколько открыто во мне окно.
Я не знаю насколько согрею своим дыханьем.
Не существенно это, мне кажется, и смешно.
Словно после предательства оправданье.

Непонятно откуда в жилы приходит страх.
Сколько в голосе мира смертей и сокрытой правды.
Непонятно зачем героев стирают в прах.
И за что штабному планктону дают награды.

Я далек от перепостов кровавых тем.
Пацанам в окопах скорее бушлат поможет.
А зима не врет, дарит снег, только вот не всем.
А в державе ложь изнутри. А снаружи? Тоже.


29.01.2015 года 09:35

 
Зірвався вітер

Рубрики: Коли природа чиста і п´янка


Зірвався вітер. Начебто тверезий.
Осіннім полем грався, пил здіймав...
Скидав одежі з білої берези,
Без дозволу, нахабливо знімав.
Детальніше...
 
То був, якраз, осінній вечір

Рубрики: Контркультура



000032_net

То був, якраз, осінній вечір.
Зірок не видно, та байдуже.
Під піджаком пухкенькі плечі.
Нарешті без твоїх подружок.

Собаки дерлись крізь паркани
І кажани ганяли вітер.
Я був замріяний, чи п’яний.
Насмикав, в баби Мотрі, квітів.

Заграв баян, заграли труби
Пішли в танок, навколо світу.
А мочовик кричав, крізь зуби:
«Навіщо було пиво пити?»

Тримався, аж затерпли губи.
Комар встромив у шию жало.
Чкурнув відлити біля клубу,
А там – якесь дурне наклало.

Хіба ж я знав, хіба ж я відав?
Я був обурений до сказу.
Чиєсь гидке післяобіддя
Прилипло і смердить, зараза.

Частину витер об паркана,
Нехай його приблуда трахне.
Тепер подумає кохана,
Що то від мене дурно пахне.

Хотілося волати криком,
Та то для мене не природно.
Свербів кулак, набити пику
Свині, що валить де завгодно.

Колись мене спитають діти
Про парубоцькі залицяння.
А я згадаю осінь, квіти
І те, що лишив на паркані.
 
А дом молчал

Рубрики: Російською | Хотів би щось змінити

2009.06.0445_015net

А дом молчал. За окнами прохладно,
Темно и сыро, будто в закромах.
Дремали люди в креслах, ну и ладно...
А у меня звучал, с винила, Бах.

А дом молчал. За стенами ворчали
Глашатаи дотошных передач.
Попеременно их переключали,
Бродя по кругу, сквозь рекламный срач.

А дом молчал прослойками бетона.
Сквозь них сочилось: кто кого зачал...
Курящие шумели на балконе,
А дом все слышал, слушал и молчал.


10.10.2015 года 10:08

 
Февраль – за мартовским столом

Рубрики: Коли природа чиста і п´янка | Російською





Февраль – за мартовским столом
Сидит, бухает и не платит.
Разлил бокал вина на скатерть...
Ушел бы, но ему – облом.

Комфортно. Так с какой же стати?

Всех угощает, весь в долгах.
Одет как франт, с иголки, в белом.
Ему отнюдь, не надоело
Резвиться в «тройке», на санях!

И ухмыляться то и дело...

Где-то в тени – поникший Март.
Пыхтит безвольно еле-еле.
Как будто ранен на дуэли,
Или вкусил, небрежно, яд...

А может тешится в постели?

Февраль пирует, без помех...
Не объяснить бездействий Марта.
Похоже – проигрался в карты
И до Апреля будет снег.

Апрель – давно на низком старте...

53.02.2013 года
 
Потрійний заслон

Рубрики: Контркультура


Потрійні ставимо заслони

Бо правила, читали не уважно?

Дорожні знаки – то не заборона.

Порушники зухвалі та відважні.

Детальніше...
 
Ненавижу

Рубрики: Контркультура


Ненавижу, если зарезают

Слово, строчку... Не терплю оков.
Ненавижу, если подменяют
Счастье под названием любовь.

Детальніше...
 
В конце тоннеля – ярко

Рубрики: Контркультура | Хотів би щось змінити


Откуда, друг, страдания в душе?
Твой порох и напалм не зажигает.
Приюта ищешь в чарке, в анаше...
Но это вряд ли сущность поменяет.
Детальніше...
 
Вечерний город опустел

Рубрики: Російською | Я думав про кохання




2012.11.0200_34_sayt

Вечерний город опустел. И ставни заперты, и двери...
А я ищу вчерашний день, в котором сам же был потерян.
Мерцают тускло фонари, листва под ветром шевелится,
Среди мелькающих теней едва разглядываю лица.

Прохладой балует июнь, я не спеша иду бульваром,
Все так же в поисках себя, ловлю глазами фары, фары!
Вот-вот нагрянет летний дождь, стальные тучи скрыли звезды.
Смотрю на лавочке она, совсем одна, совсем замерзла.

И кто-то дернул за рукав, разбавил безрассудный вечер.
Не спрашивая, а зачем? Я снял пиджак, укрыл ей плечи.
Мелькнуло несколько секунд, а мне казалось – жизнь застыла...
Она взглянула мне в глаза и проронила: «Очень мило...»

Если зажжен внутри пожар – кому-то это очень надо...
Она кивнула на мое: «Если позволите, присяду?»
Мы проболтали до утра, о чём, скажите-ка на милость?
Затем – ближайшие кафе, а после мы уединились.

Ее горячие уста, ее безумные ладони...
Коснулись очень нужных мест. А дальше ничего не помню...
Кончено, все не просто так. И что там дальше – будет видно.
Пиджак, мой серенький пиджак – тепло, уютно и солидно.

22.06.2015 года 09:50

 
<< Початок < Попередня 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 Наступна > Кінець >>

Сторінка 61 з 127