Рубрики: Поету все дарують небеса

Уже відгавкались собаки,

Віддаючи відповідальність.

Пішли з піджатими хвостами

На надцять років спати в буди.

Хтось жив тримаючи атаки,

Забувши іншую реальність,

Хтось друзів зігрівав серцями,

А хтось про зраду скиглив, всюди.

Хтось прапори міняв сумлінно,

Ковтаючи брехню екранів.

Хтось віз бійцям тепло і ліки,

Не тицяючи пальцем в інших.

Хтось зичив славу Україні,

Бухаючи у ресторані.

А хтось робив, без зайвих криків.

Писав історію і вірші.

А хтось молився...

03.02 2019 року 00:55

Рубрики: Рідною | Я думав про кохання

А зорі сипали. Неначе сяяв дощ,

Неначе в тім дощі зібрався Всесвіт.

Він обіймає, він цілує, пестить...

Ти не змогла відмовити, отож...

25.08.2021 року

Рубрики: Поету все дарують небеса

У солов’я забрали хвіст і вуха.

І став ніяким різнобарвний гай.

Сказавши: «Ну а нащо тобі слухать?

Лишили ж дзьоба з голосом – співай!»

- Ну добре вуха, пережити можна.

А нащо ж вам мій сірий куций хвіст?

- А щоб не втік, співучая худоба!

Тебе два тижні як вербує ліс.

І з того часу, цвантарная тиша

У тім гаю вселилась на віки.

Лиш вітер дичку інколи колише,

Або поодаль заревуть бики.

Бики ж ревуть?

24.09.2018 року 17:01

Рубрики: Хотів би щось змінити

Можливо я нездара, не піїт?

Невже в мені натхненних крихт так мало?

Що я не зміг за сорок вісім літ...

Тепер пишу коли тебе не стало.

Невже не зміг зібрати всіх думок,

Всього тепла що ти мені віддала

І написати, ну хоча б рядок?

Мені, рідненька, слів не вистачало...

Бо їх нема.

Вони а моєму серці.

20.01.2017 року

Рубрики: Хотів би щось змінити

Епіграф: «Те и эти, Юра, пидарасы

Те и эти, мы с тобой — народ!»

Юрій Крижанівський

Осінній дощ зволожує каштани,

Пихаті писки тиснуть на біл-борд.

Не вперше і звичайно, не востаннє

Брехнянками ошукують народ.

То стихне дощ, то бризкає, то лиє...

Брехня так само ллється як вода.

Прийдуть до влади, вилізуть на шию,

Нагайку візьмуть в руки і «Гайда!»

Стягну з плечей зволожений куртасик,

Поставлю чайник, піднесу сірник...

І ті, і інші, друже, підараси!

І ті, і інші, і навколо них.

Роби своє.

24.09.2018 року 09:51

Рубрики: Хотів би щось змінити

В завтра крокую. Сіє дощами.

Писок щасливий, майже не битий.

Все розквітає, навіть каштани,

Навіть морозом не знищені квіти.

Згадую вчора. Дурень або що...

Втрачене все, що метою здавалось.

Шибениць більше не має на площі.

Як і синців в міжребер'ї, від палиць.

Все відбувається тут і зі мною.

Створене мною – відбиток спокуси.

Жар чи то холод гуляє спиною.

Мав це зробити, а може хто змусив?

Певно що ні.

17.05.2021року 20:36

Рубрики: Коли природа чиста і п´янка | Рідною | Я думав про кохання

До річки тулиться гілля,

Пірнають у рілля покоси.

І я схилився у росі,

Бо босий.

Між хмарами лепече птах,

От-от в гнізді життя почнеться.

І серце проситься в політ,

Бо б'ється.

Дощі орошують весну,

Два тижні – запалає літо.

Я хочу від твоїх обійм,

Зомліти.

Щось хилитає – вгору, вниз...

Можливо то Дніпрові води?

Опанувати я не зміг,

Та й годі.

Бо не схотів.

17.05.2021 року 16:42

Рубрики: Поету все дарують небеса

Твоё призвание – пиздёж!

Пиздёж – твоя большая карма!

И инструмент, которым льёшь –

Дерьмо. Обгажу – знак товарный.

Твоё призвание – лизать!

Твоё стремление – придворный.

А с холуя – ни дать, ни взять.

Зачем листве гнилые корни?

Вонзая свой щербатый нож

В затылок раненой Державы,

Ты вряд ли превратишь пиздёж

В вершину торжества и славы.

Но ты лижи...

26.04.2020 года 15:48

Знову сонце залізло у зимову комору,

І тихенько шепоче: скоро зійдуть сніги.

Заспіває душа від пташиного хору.

Але хтось таки встане «не з тієї ноги».

Буде нити пів дня, що зима задовбала,

Черевики вологі, то мороз, то сльота...

Що усі не такі, все навколо дістало...

Але я посміхнуся, бо для мене не так.

Знову сонце, зимове, цілує долоні.

23.01.2021року 10:10

Рубрики: Поету все дарують небеса | Рідною

В завтра крокую. Сіє дощами.

Писок щасливий, майже не битий.

Все розквітає, навіть каштани,

Навіть морозом не знищені квіти.

Згадую вчора. Дурень або що...

Втрачене все, що метою здавалось.

Шибениць більше не має на площі.

Як і синців в міжребер'ї, від палиць.

Все відбувається тут і зі мною.

Створене мною – відбиток спокуси.

Жар чи то холод гуляє спиною.

Мав це зробити, а може хто змусив?

Певно що ні.

17.05.2021 року