Рубрики: Поету все дарують небеса

От і ще одне коло зробило свою ходу.

Більш яскравішим срібло зробилося моїх скронь.

У тім колі багато глибоких хвилин знайду.

Та яке ж то є щастя торкатись твоїх долонь!

От і ще одне літо пірнуло в глибини літ.

З ним весна і осінь, і подих морозних зим.

І у кожнім сезоні падіння було й політ.

Та літати – багато краще, було би з ким.

От і ще одну ноту зіграла струна віків.

І на щастя в мелодії більше мажорних нот.

Дуже важко тримати ритм, я таки зумів.

Але з кожним разом все важче іде акорд.

Але таки йде!

13.01.2017 року 22:22