Рубрики: Поету все дарують небеса

Умирает фотограф. Где слова? Где картинки?

Остаются эмоции, оргии, снимки,

Ню, которых не знают ни семья, ни родные.

Продаются на шару и говно, и ручные...

Умирает художник. В мастерской куча хлама.

Все подарки на днюху, и закрутки от мамы.

Соберут эти кучи и выносят на свалку.

И сдадут мастерскую, за диван и стиралку.

Умирает пиит. Не дописаны тексты.

Недопит самогон, недоедены кексы.

Заиграют в костре и споют неуклюже

Мир его вдохновений, всё, что нахуй не нужно

Ни семье, ни друзьям, и не псам подзаборным.

Этот мир неуклюж, недоверчив, притворен...

И уронит слезу, та, что долгие годы

Приходила увидеть, в любую погоду,

Либо холст, либо фото, услышать ли слово,

От которого мир станет чистым, здоровым.

Где любовь, вдохновение, жизнь бесконечны.

Где фотограф, художник, пиит делят вечность.

И кайфуют!

20.10.2020 года 01:39

Рубрики: Поету все дарують небеса

Полями крокує осінь

Духмяна, п'янка, плаксива...

Не голий давно, не босий,

Ще геть не старий, та сивий.

Не порпаєшся в минулім,

З думками втекли дурниці,

Не слухаєшся зозулі,

Напоюєшся з криниці.

Майбутнє змінити можна,

Крокуючи по Планеті,

Почавши свій шлях порожнім,

Дійти до межі поетом.

Розказуючи віршами,

Бо я відчуваю, власне,

Які ми щасливі з вами,

Які ми усі прекрасні!

03.02.2021року 08:39

Рубрики: Рідною | Хотів би щось змінити

Все, що діється зовні тебе зачіпає?

Особливо коли твоє ліжечко скраю.

Особливо коли знаєш все, як належить.

Особливо в обіймах, із пивом, і лежачи.

Відкриваючи двері у буденне, сьогодні,

Ти не бачиш інакших, шукаєш тотожних.

Бо вони, як і ти, ні про що, про загальне.

Хтось, когось, десь і якось – завжди актуально..

На парканах написано, ти зачитався.

Липень, вересень втік. Майже жовтень скінчався.

А думки про єдине: що у шлунку і нижче,

А у грудях і вище – спустошена ніша.

І до чого це все? Що несу? Що доношу?

Не сприймай аж занадто, бо схибишся, прошу.

А за вікнами осінь фарбує дерева

Ти б замислився... Тобто, воно тобі треба?

Так отож.

18.10.2021 року 22:31

Рубрики: Контркультура | Рідною

І заплакали зорі,

І завило безмов'я.

Бо у мене в коморі

Побував дядя «Голя».

Випив зо дві півлітри,

З'їв три банки закруток.

І надзюрив у квіти.

А оце уже смуток.

29.08.2021року 23:15

Рубрики: Поету все дарують небеса | Рідною

Вкривало землю чистотою.

А я хмелів, хоч і не впився.

Щось відбувалося зі мною.

Бо народив Ся.

11.01.2023 01:10

Рубрики: Поету все дарують небеса

Сперва подумал: «День идет к концу».

Не угадал. Он не дошёл конца.

Такая хохма подлицу к лицу.

Я в зеркале не вижу подлеца.

Быть может отражение соврёт,

Быть может зазеркалье чепуха.

А тот, кто смотрит на меня и ржёт,

Не адекватен, так сказать, слегка.

Слегка ли? Если нет? Какой резон?

С себя поржать, что ситом воду греть.

Или мензуркой поливать газон,

Или безмозгло в глубь себя смотреть...

И если ты не ровня подлецу,

И не живет в тебе брехло и льстец

То даже в мысли: «День идёт к концу»

Это не значит, что пришёл конец .

Но не всегда.

17.05.2020 года 18:05

Рубрики: Контркультура | Рідною | Хотів би щось змінити

Вже і вересень тихне, вже і жовтень у небі,

Вже в руках парасолі, баєчки, при потребі.

Всі були надзвичайні, всім моглось і хотілось!

А у полі літала незалюблена хтивість.

Всіх вона спокушала, відправляла за межі...

Та й того було мало бо є нижчії вежі.

Закінчилися Люди, суто звірі й примати.

Їм хотілося всюди, їм хотілось давати...

Жаль, що в пошуках блядства, в перше, як і в останнє...

А тому що їбаться, то не рівня коханню.

І Боги, і Творящі дивувались крізь хмари.

"Може все то неправда? То напевно примари?"

А примати встромляли геть у все, як скажені.

Їм і досі здається, що вони нев'їбенні.

Може й так.

Та не зовсім.

22.09.2021 року 10:50

Рубрики: Контркультура | Рідною

І вересень скидає свої лахи.

Дощі бринять і червоніє ліс.

Я десь ішов, можливо навіть нахєр...

Ніс своє серце. Певно не доніс.

То ллє, то вітер виє, чи то спека,

Чи просто сіро, сіро наче вовк.

А в небі розпрощалися лелеки.

Лишився стовп. Який від нього толк?

Життя пливе від човна і до човна.

Чомусь приснився чудирнацький сон:

Усе навколо квітне, все чудово,

А в човні – позіхаючий Хорон.

Гребе веслом.

26.09.2021 року 00:24

Рубрики: Російською | Я думав про кохання

А внутри было пусто.

А быть может свободно?

Правда, несколько грустно,

Исправлять слишком поздно.

Столько слов не на ветер,

Столько лживых догадок.

Новый день, хоть не светел,

Да уж точно не гадок.

А на улице вьюга

Заметала прохожих,

Незаметных друг другу,

Да и нас. А быть может?

Но, увы.

10.01.2022 года

Рубрики: Поету все дарують небеса

Якщо хочеться стати чистим, вільним мов вітер,

І побачити Всесвіт – перестаньте пиздіти.

Якщо хочеться сяйва, щастя повну корзину,

То видовбуйте з себе заздрість, злість і ґординю.

Хочеш жити в коханні, радість пити щомиті,

Полюби все навколо в неосяжному Світі.

Хочеш жити в достатку, мати все необхідне,

Не зайобуй, не пИзди, всіх шануй наче рідних.

Все у Всесвіті чьотко, не сховаєш провину.

Він воліє створити із примата Людину,

Мудру й сильну.

19.10.2020 року 23:17