|
Рубрики: Поету все дарують небеса
Перелистую аркуші, кроки мого життя.
Десь розписані геть, десь порожні, прозорі навіть.
Десь закреслення, виправки, плями, чи затертя,
Десь є спокій, тривога, є відчай, якісь – палають.
Та найбільше живих, яскравих, як сонця схід.
Та здебільше п'янких мов ніжні вуста дівочі.
Я звичайно ж нашкодив, накоїв чого не слід.
Бо живу, напевно, не так як треба, а так як хочу.
А інакше – не я...
19.0І 2019 року 13:11 |
|
Рубрики: Рідною | Хотів би щось змінити
Двері. Що за ними? Порожнеча.
Ще от-от роїлося життя...
Все замовкло, бо приперлась нечисть.
Вкрала спокій, лишила сміття.
Вікна. Скоч не втримав. Розлетілись.
А за ними клен і дві верби.
На тім листі голуби тулились.
І не знали болю і журби.
Осінь. Неймовірна, кольорова.
Прохолодна трохи, то пусте.
Я благаю знову, знову, знову
Най зерно любові проросте,
У серцях людських.
27.09.2022 року 02:28 |
|
Рубрики: Рідною | Хотів би щось змінити
За два-три тижні скінчиться війна,
Закінчяться в недолюдків ракети.
У ворога, та то й не дивина,
Наповняться двохсотими пакети.
За два-три тижні стане мій народ
І людяним, і чемним, і правдивим.
Не стане в ньому зрадливих істот
Всі стануть щиросердні і щасливі.
За два-три тижні воля прилетить,
Свобода знищить всі совкові ґрати.
Лише не ясно, трастя їх їтіть:
А відлік той відколи починати?
04.05.2023 року 20:12 |
|
Рубрики: Рідною | Хотів би щось змінити | Я думав про кохання
Закриваються двері.
Ти до них? Чи за ними?
Ти тире на папері,
Чи перо ще й до нині?
Ти мовчання чи крики?
Ти заплющені вії?
Ти мізерний? Великий?
Безнадія? Надія?
Що ти є? Ким ти є?
Що зробив? Що залишиш?
Ти від досаду п'єш?
І навіщо це пишеш?
Червень сльози ковтає,
Липень стане яскравим.
Що засіяв – то маєш...
Тішить вранішня кава.
І безмежне кохання.
29.06.2023 року 23:37 |
|
Рубрики: Поету все дарують небеса | Хотів би щось змінити
В усі роти вигукують чужинці:
Про братство. Та багато є підстав,
Допетрати що ми є українці,
Не малороси, Біс би їх узяв!
Пани вам м'яко стелять, надто навіть,
Але не те на думці в них, не те!
А московити вже давно чекають
Що ви одне одного зіжрете.
Ріллю зволожать березневі роси...
Забуто безліч знакових речей.
Та пам'ятайте: ви не малороси!
Скидайте це тавро з своїх плечей.
14.03.2019 року 10:11 |
|
Рубрики: Коли природа чиста і п´янка
Село, туман, сховались люди,
Напився вітру до схочу...
Від кайфу розриває груди
Лечу.
Пишаюсь надзвичайним станом
Неначе вжив духмяних кав.
Підрісток, п'яний, під каштаном,
Посцяв.
Фіранки виглядають з вікон,
Теплом виблискують вогні.
«Ходи до столу, чоловіче!».
Чи ні?
На сідалі півні куняють.
Хтось п'є, співає, верещить...
Прекрасна, незрівнянна, навіть,
Ця мить.
08.10.2020 року 10:07 |
|
Рубрики: Коли природа чиста і п´янка | Поету все дарують небеса
Ранок заворожує дощем.
Дехто ловить сяйво, уві сні.
Замість поцілунку, ніби щем,
На вустах холодної весни.
А у серці сяє і тремтить,
Припікає, часом, деінде...
Бережи, обожнюй, кожну мить,
Бо колись вона також піде.
07.04.2021 року 22:27 |
|
Рубрики: Контркультура | Російською | Хотів би щось змінити
Все рвали жопы, что есть сил,
Дипломы, ленточки медали...
Быть на слуху, чтоб узнавали.
Но кто-то, шёпотом спросил:
"А нахера?"
Они топили всех вокруг
И конкурентов презирали.
Искусство делали? Едва ли.
И снова кто-то буркнул, вдруг:
"Всё мишура".
Менялись травы на снега,
Менялись листья на раздетость.
Менялось всё. И только где-то,
Был тот кто, не ушёл в бега.
А нафига?
17.11 2021 года 23:54 |
|
Рубрики: Хотів би щось змінити
Осінні теплі дні, мабуть останні.
Думки вчепились, позбавляють сил.
Оскомина від зраджених Майданів
Сидить в печінці як іржавий кіл.
Листок зірвався, нарізає коло,
Танцює, ледь торкаючись руки.
Зухвале, не дурне, комсяцьке кодло
Країну роздирає на шматки.
І де та правда, честь? І де ж та совість?
Оспіваний в піснях козацький Дух?
Зневага, заздрість і ганьба, натомість...
А може то є мій якийсь недуг?
Але навряд...
29.09.2018 року 12:10 |
|
За роками