Рубрики: Хотів би щось змінити

Не взирая, на ток в сосудах,

Залпом высушил два стакана.

Может кто-то потом остудит

Жженье очень глубокой раны.

Все проходит. И камасутра

Для кого-то все та же мантра.

Ты проснёшься морозным утром,

И не вспомнить, что будет завтра.

21.0І 2019 року 10:55

Рубрики: Коли природа чиста і п´янка

Помовч. Нехай сьогодні тиша

Ліси накриє і поля.

Давно не чути солов'я.

Затисни губи, ще міцніше!

Який там спів? Зима та й годі.

Птахи розгойдують гілля

І не відомо звідкіля,

З'явився заєць на городі.

Сивіє небо в надвечір'ї,

Димар вихукує тепло,

Вогнями тішиться село.

Краса і спокій на подвір'ї.

Помовч.

20.12.2020 року 16:25

Рубрики: Рідною | Хотів би щось змінити

Все, що діється зовні тебе зачіпає?

Особливо коли твоє ліжечко скраю.

Особливо коли знаєш все, як належить.

Особливо в обіймах, із пивом, і лежачи.

Відкриваючи двері у буденне, сьогодні,

Ти не бачиш інакших, шукаєш тотожних.

Бо вони, як і ти, ні про що, про загальне.

Хтось, когось, десь і якось – завжди актуально..

На парканах написано, ти зачитався.

Липень, вересень втік. Майже жовтень скінчався.

А думки про єдине: що у шлунку і нижче,

А у грудях і вище – спустошена ніша.

І до чого це все? Що несу? Що доношу?

Не сприймай аж занадто, бо схибишся, прошу.

А за вікнами осінь фарбує дерева

Ти б замислився... Тобто, воно тобі треба?

Так отож.

18.10.2021 року 22:31

Рубрики: Контркультура | Рідною

І заплакали зорі,

І завило безмов'я.

Бо у мене в коморі

Побував дядя «Голя».

Випив зо дві півлітри,

З'їв три банки закруток.

І надзюрив у квіти.

А оце уже смуток.

29.08.2021року 23:15

Рубрики: Поету все дарують небеса

Оце так-так... Невже не ясно? Тут зайві суперечки й крики

Говорять рідною мурахи, вовки, дельфіни, солов'ї...

Я написав на рідній мові: «Іншої думки – сракопикі!»

А він прогавкав на собачій: « Я вас люблю, друзья мои».

13.04.2016 року 00:16

Рубрики: Хотів би щось змінити

Намалюй собі те, що ніколи не буде:

Сніжно-біле, незаймане тіло із бруду,

Намалюй сухі роси і чорні троянди,

Намалюй як на серці засяє від зради.

Намалюй як життя починається з смерти,

Як корінням до неба зростають смереки,

Як пісні не співають, як сонце не світить,

Як смердять і дратують веснянії квіти...

Твій малюнок – брехня і думки твої хибні.

Бо усе навпаки: спів і сяйво потрібні.

Бо життя – поєднання любові і щастя!

Пошматуй той малюнок, жбурни у багаття,

Хай горить.

03.07.2018 року 07:44

Рубрики: Поету все дарують небеса

От і ще одне коло зробило свою ходу.

Більш яскравішим срібло зробилося моїх скронь.

У тім колі багато глибоких хвилин знайду.

Та яке ж то є щастя торкатись твоїх долонь!

От і ще одне літо пірнуло в глибини літ.

З ним весна і осінь, і подих морозних зим.

І у кожнім сезоні падіння було й політ.

Та літати – багато краще, було би з ким.

От і ще одну ноту зіграла струна віків.

І на щастя в мелодії більше мажорних нот.

Дуже важко тримати ритм, я таки зумів.

Але з кожним разом все важче іде акорд.

Але таки йде!

13.01.2017 року 22:22

Рубрики: Поету все дарують небеса

У слона украли хобот.

Как же это? Как посмели?

Он на детской, на площадке

Чуть вздремнул, в конце недели.

Отключился на секунду,

Подустал малёхо, видно.

Малость офигел, проснувшись.

Сперли хобот! Так обидно...

Ржали глупые вороны:

«Ну ты пухлый и растяпа!»

Был бы у бедняги хобот,

Он бы их встряхнул, за лапы.

А теперь сидит тихонько.

Думает: «Мне это снится,

Может это так и надо,

Может я не слон, а птица!

Мне бы крылья!»

30.12.2017 года 11:11

Рубрики: Контркультура | Рідною | Хотів би щось змінити

Вже і вересень тихне, вже і жовтень у небі,

Вже в руках парасолі, баєчки, при потребі.

Всі були надзвичайні, всім моглось і хотілось!

А у полі літала незалюблена хтивість.

Всіх вона спокушала, відправляла за межі...

Та й того було мало бо є нижчії вежі.

Закінчилися Люди, суто звірі й примати.

Їм хотілося всюди, їм хотілось давати...

Жаль, що в пошуках блядства, в перше, як і в останнє...

А тому що їбаться, то не рівня коханню.

І Боги, і Творящі дивувались крізь хмари.

"Може все то неправда? То напевно примари?"

А примати встромляли геть у все, як скажені.

Їм і досі здається, що вони нев'їбенні.

Може й так.

Та не зовсім.

22.09.2021 року 10:50

Рубрики: Російською | Я думав про кохання

А внутри было пусто.

А быть может свободно?

Правда, несколько грустно,

Исправлять слишком поздно.

Столько слов не на ветер,

Столько лживых догадок.

Новый день, хоть не светел,

Да уж точно не гадок.

А на улице вьюга

Заметала прохожих,

Незаметных друг другу,

Да и нас. А быть может?

Но, увы.

10.01.2022 года