Рубрики: Поету все дарують небеса | Рідною

Все було зашибісь і приємно, на диво.

Думав: "Що з мене взять?" Ну і взяв собі пива!.

І вгадав.

27.09.2023 року

Рубрики: Рідною | Хотів би щось змінити

А стадо сунуло вперед

І загостряло суперечки.

Забуло про хабар із гречки

І що обіцянки – не мед.

А стадо проклинало всіх,

Хто не носив діряві мешти,

Усіх, хто не зі стадом вештав,

Бо бути іншодумним – гріх.

Поля вкривав пухнастий сніг,

Вкривала світ брехня пухнаста.

Воли зализували ясла,

Вовки збирали тих хто зміг

Не обісратись.

27.01.2022 року 15:26

Рубрики: Рідною | Хотів би щось змінити

А я дивлюся у вікно.

А що у нім? А в нім нічого:

Надія, віра, насторога...

Якесь нав'язливе кіно.

Сюжет, звичайно, як і всі:

Інтрига, ревнощі, кохання...

Втекла, безвинна, зірка рання,

Грошви корзина, над усім.

А осінь грається дощем,

Туманом і морозним ранком.

Кладу на тіло вишиванку

І відпускає ниций щем,

Бо вільний я.

24.10.2022 22:38

Рубрики: Поету все дарують небеса

У слона кивнули хобот.

Хто уп'яв таку дурницю?

Славний білий день надворі.

Слон не злидня, не п’яниця.

Відключився на секунду,

На майданчику дитячім.

Був красунчиком носатим,

А прокинувся інакшим.

Гиготали недолугі,

Аж з гілляччя випадали.

Їм би хоботом по писку,

Але ж нічим. Хобот вкрали.

Слон собі сидить тихенько

Думає що так і треба.

«Може я не слон а пташка?

Точно, пташка в синім небі!»

От би крила!

30.12.2017 года 23:20

Оце в вікно постукала весна.

І парки вщент наповнилися людом.

Але ходити парками не нам.

У нас тепер прогулянок не буде.

Оце зволожив ґрунт весняний дощ.

І парасолі грають кольорами.

Не нам напитись краплями. Отож.

Згубилось те, що нас робило нами.

03.04.2017 року 20:03

Рубрики: Коли природа чиста і п´янка

Пейзаж не НЮ. Пейзаж никак не НЮ!

Вас за пейзаж соцсети не забянят.

Пейзаж прекрасен! Ясно и коню.

Но нет оленей на переднем плане.

Казалось бы и солнце и ручей,

И от деревьев сказочные тени,

И стая, треугольная, грачей,

И небо в тучах... Разве что олени

Сегодня не пришли на водопой.

На свежесть трав не заглянули даже.

Поэтому, увидит и «слепой»:

Кто помешал шедевром стать пейзажу.

29.06.2019 года 11:43

Рубрики: Поету все дарують небеса

Подивися на хуй. Мізків зовсім нема.

Але люблять його і нікчеми й вельможі.

Влучно створений він? А можливо дарма?

А людина без мізків потрібна? Не схоже...

Ще стоїш?

27.12.2020 року 02:24

Рубрики: Хотів би щось змінити

Новый день приоткроет стальную дверь.

Ты умылся, зарядка, горячий кофе...

Новый лист твоей жизни. И что теперь?

А теперь на галеры, ведь ты там профи!

У последней недели зимы, глаза грустны.

Даже солнце не скроет её досаду.

Ну а нам, плевать, мы ждём, мы хотим весны.

Мы снегами сыты по горло, их нам не надо.

Почерневший снег расплачется и уйдёт.

Мы нырнём в весну и лето, а после – в осень.

А потом будем ныть: «Когда уже Новый Год?»

И опять же, зиму к себе попросим.

Приоткроем снова стальную дверь.

22.02.2021року 08:43

Рубрики: Рідною | Я думав про кохання

А що тобі лишилося від нас?

П'янкі обійми, пестощі до сказу...

І зустрічі – осяяний екстаз,

Не раз, не два, а небокрай, щоразу.

А що мені лишилося? Лиш ти.

Твій подих, погляд, дотик неймовірний.

Мої віршами виткані листи,

Твої сумління, чесний чи не вірний.

А що тобі лишилося? Іти,

Шляхами, що пророчені та чисті.

Осінній вітер, пошепки: "Лети,

В яскравім, різнофарбному намисті.

Даруй тепло".

31.10.2021 року 19:36

Рубрики: Контркультура | Російською

 

И трепались вороны,

Не рыдая с дождём.

Откровения, стоны...

Что же будет потом?

 

А потом – бытовуха:

Оба сели на мель.

Он как страстная шлюха,

А она – как кобель.

 

А за шторами осень

Не меняет клише.

Да никто и не спросит,

Что у них на душе.

 

Им вопросы не к месту.

Им бы что-то понять.

Телевизор и кресло.

Ну и домыслы, блядь.

 

Как-то так.

 

 

18.09.2021 года 01:53