Когда снега покинули поля,

И птичий хохот пролетел лесами,

Шуты себе избрали короля,

Такого же забавного, как сами.

Он был, как комик, несомненно, крут.

Взлетел как зяблик к золотому трону!

Но шут на троне, это тот же шут,

Куда не натяни ему корону.

Куда ушли из царства красоты

Философы, мыслители, пииты?

У власти недалекие шуты.

И короли, что джокерами биты.

18.06.2019 года 00:56

Рубрики: Контркультура | Рідною

І вересень скидає свої лахи.

Дощі бринять і червоніє ліс.

Я десь ішов, можливо навіть нахєр...

Ніс своє серце. Певно не доніс.

То ллє, то вітер виє, чи то спека,

Чи просто сіро, сіро наче вовк.

А в небі розпрощалися лелеки.

Лишився стовп. Який від нього толк?

Життя пливе від човна і до човна.

Чомусь приснився чудирнацький сон:

Усе навколо квітне, все чудово,

А в човні – позіхаючий Хорон.

Гребе веслом.

26.09.2021 року 00:24

Рубрики: Хотів би щось змінити

Люди дивні створіння, дуже люблять повчати.

Але ж кожен окреме прекрасне створіння.

Хтось шукає розкішну, хтось цілує лахмату,

Хтось траву любить їсти, хтось рибину, хтось півня...

Хтось не п'є оковиту, не курить канабіс,

Хтось бухає красиво і пісню заводить.

Комусь джаз, комусь рок, комусь диско, чи Ляпіс,

Хтось читає Талмуд, хтось шанує природу.

Хтось завжди теревенить, хтось мовчки киває,

Хтось гуляка, комусь треба тиша та спокій.

Однакових у всьому, нажаль не буває,

Чи на щастя. Кайфуй, насолоджуйся, доки

Ти живий.

27.10.2020 року 12:14

Рубрики: Хотів би щось змінити

Зробитись кимось чи ніким?

Лишити слід? Аби не послід.

Отямившись, впіймати досвід.

І сяяти від літ та зим...

Сприйняти все, не на бігу.

І осягнути все навколо,

Неначе був і будеш голим.

Але в свободі, не в боргу.

І пити солод чистих вод,

Пірнати у п'янкі шаленства

Не мати у ганебнім членства,

А жити подихом пригод.

Бо ти є Все.

19.05.2021року 23:45

Рубрики: Поету все дарують небеса | Рідною

Вкривало землю чистотою.

А я хмелів, хоч і не впився.

Щось відбувалося зі мною.

Бо народив Ся.

11.01.2023 01:10

Рубрики: Поету все дарують небеса

Слова не брешуть коли від серця.

Усе навколишнє перемелеться.

Холопство стліє а з ним і зрада.

Пісні під гуркоти канонади…

І світлі очі, закриті рано

Затулять діри, загоять рани

Моєі Неньки, що любить волю.

І хтось згадає, як ми з тобою

Не в хлів ховались мов всрані свині.

Братам і сестрам прикрили спини,

А потім, разом з могутнім птахом,

Зробили коло і понад дахом,

Вклонились низько, сказавши: «Мамо

Пишайся нами а не рабами».

Щоб відродитися крок за кроком,

Та не собакою щоб, а вовком.

26.11.2018 року 21:04

Рубрики: Хотів би щось змінити

Нарід був гідним всіх царів.

Агов! Чия корона вища?

Принаймні, в кожного по «вишу»

І дві підводи ворогів.

Нарід бажав усіх чудес.

Далекоглядні плани, мрії.

А на додаток ще й надії.

І на подвір'ї злючий пес.

Нарід вишукував, як міг

Пилинку у чужому оці.

Навчав усіх на кожнім кроці.

І потім, так раптово зліг.

Принишкли знахарі, ченці,

Розумники, що всіх повчали...

Круки поверх дерев кричали,

Квоктали півні на яйці...

І лише човни на причалі

Гойдалися.

26.04.2020 року 13:00

Рубрики: Рідною | Хотів би щось змінити

А завтра що? А завтра день новий.

Дощі осінні, чи осіннє сяйво...

Ти головне: не вий, не вий, не вий!

Твори, що можеш. Завтра буде файно.

Сьогодні ми, на щастя, не раби.

Хоча, на жаль, були і будуть втрати.

А ти роби, роби, роби, роби!

Бо хто, крім тебе має будувати

Новий і чистий, неймовірний світ,

В якому ні образ, ні війн, ні болю...

А лише: ніжність, зоряний політ

Думок і мрій, а ще – любов і воля!

Краса та й годі.

14.09.2022 року

Рубрики: Рідною | Хотів би щось змінити

За вікнами гуркоче цілу ніч

І блискає, а потім ще й скрекоче...

Та то не грім. То воля віч-на-віч

Із рабством. Полонитися не хоче.

То зброя моїх відданих братів,

Моїх сестер, прапрадідів величних.

Бо ниций ґоблін назбирав скотів

І вирішив пірнути в потойбіччя.

Гуртуймося! І не дамо брехні

Осилити незламний острів правди.

А як же ж нам хотілося весни...

Орда нахабна стала на заваді.

Та їм гаплик!

16.03.2022 року 12:56

Рубрики: Поету все дарують небеса

Уже бруньки пообсипали віти.

Зеленим килимом розкочуються трави

Навпроти у вікні така тендітна

П’є каву.

Уже от-от порозквітають квіти.

Засяють по-під ніжками алеї.

Усміхнена, ну як тут не радіти

За неї?

Так сонячно сьогодні. Завтра буде

Так само. А бодай хоч злива!

От як же ж мене надихають люди

Щасливі!

30.03.2017 року 09:38