Рубрики: Контркультура | Російською | Хотів би щось змінити

Был один солдат, без мозгов, но очень упёртый.

В наши дни таких называют упоротыми.

Не взирая на все опасности быть убитым,

Он шагал вперёд, просто "сливы были залиты".

Командиры бросали в пекло, орали матом,

Но он верен родине был, он не был предатель.

И когда, шагал по трупам своих побратимов,

Думал: "Я счастливчик, осколки летают мимо."

Но судьбе плевать, что прилежным он был солдатом.

Он был верен присяге, но всё-таки пиздоватым.

И когда он увидел пекло, в конце тоннеля,

Прошептал: "Иди нахуй россия! Ведь я в тебя верил,

Но паскуда ты!"

14.01.2023 года

Рубрики: Контркультура | Рідною | Хотів би щось змінити

Весняний день не пахне чистотою.

Потроху місто робиться пустим.

Я не біжу. Я осторонь постою,

В моєму місті, звісно, зрісся з ним.

Підводжу до вокзалу майже мовчки.

У кожного своє, одне життя.

І потяги їх довезуть до точки...

А потім, мабуть, буде каяття,

На кшталт: я втік, втекла, роздерло душу,

Ви там, під співом вибухів гармат...

А я кажу: всяк робить, що він мусить,

А в глибині скрегоче ніжний мат:

Іди ти нахєр рускій, бля, солдат!

04.03.2022 року 23:21

Рубрики: Поету все дарують небеса

- Напиши мені слово. Цілий вірш, то занадто.

Напиши, коротенько, як пірнає до хати

Промінь ясного сонця, теплий, ніжний, яскравий,

Як смакує, раненько, підбадьорлива кава.

Як в осінньому небі хмари образи пишуть,

Ти ж поет, напиши однослового вірша!

В тебе ж повні кишені, подаруй одне слово.

- Так, звичайно, дарую, і той вірш буде: "КЛЬОВО!"

19.10.2020 року 09:37

Рубрики: Поету все дарують небеса

Ти один на один, з усіма, із собою, зі Світом...

Досі вперто несеш, в поєдинках потріпаний, стяг.

Ти у пошуках правди в словах і у темряві – світла,

Повноти в порожнечі, польоту в плазунських бігах.

Ти один на один, а тобі кагалу і не треба.

Ти не стадна худоба. Хоч інколи тіпає страх

Та щоранку вдивляєшся в синє безмежнеє небо,

Щоб почути, побачити, чи то придумати знак.

Вітер віє на вії, калАтає серце мов дзвони.

Ти здаєшся веселим, привітним, могутнім, п'янким...

А життя не болото – щоденні важні перегони,

На яких ти один на один з усіма, із собою, чи з ким?

25.02.2021року 22:45

Рубрики: Рідною | Хотів би щось змінити | Я думав про кохання

Десь недалечко і страх, і біль.

І поливають дощі свинцеві.

А хтось волає: "Пропала сіль!"

І окуляри протре, рожеві.

Комусь в автівку влетіло зло,

Що залишило? Непарні квіти.

А хтось волає: "Не повезло!

Прильот у кухню, ну як тут жити?"

А десь, невпинно триває бій

Вона притисне долонь до нього.

Неначе дінеться дикий біль.

І не зважаючи ні на кого,

В єдине злиються дві ріки,

І об'єднаються. Будь що буде!

Почує вітер мої рядки

І порозносить по всіх усюдах.

І буде мир.

16.06.2022 року 11:25

Рубрики: Контркультура | Рідною | Хотів би щось змінити

В країні є все: і полісся, і ниви,

Річки є і гори, великі й малі.

Усі малороси, байдужі, зрадливі,

Уйобуйте нахуй з моєї землі!

Живуть і біляві, чорняві і сиві...

Міста розбудовують, пашуть в селі.

Запроданці, ватніки, покидьки хтиві,

Уйобуйте нахуй з моєї землі!

Усі хто не хоче сприймати цю мову,

Усі горделиві й пихаті щурі,

Усі хто вбачає тут дійну корову,

Уйобуйте нахуй з моєї землі!

І буде тут Рай.

15.02.2022 року 17:11

Рубрики: Поету все дарують небеса

На цій Землі лишилось не багато

Таких як ти, як я і як вони,

Що неупинно роздирають ґрати,

Чомусь, не відчуваючи вини,

За те що залишили тих хто скиглить,

Наповнюючи скриню рік у рік.

Звичайно, що могли би, ми могли би

Тягнути той тягар, а дощ би сік...

Періщить дощ, від носа до околиці,

Все змокло, а чи є у тім печаль?

У тім дощі ми ходимо під сонцем,

А їм це не отямити, нажаль.

07.11.2020 року 11:16

Рубрики: Поету все дарують небеса

Сіре місто і люди скислі.

Наче хтось затиснув між пальці

Їхні губи, або під крісло

Кіт нахєзав і лиже яйця.

Нісенітниця на обличчі,

Хоч на дверях висить підкова.

Вас до пекла ніхто не кличе,

Посміхніться, життя чудове!

Білобока гойдає гілку.

Все минає і ковід пройде.

Сонця хочеться і горілки!

А комусь мужика, чи хвойду.

06.01.2021року 11:48

Рубрики: Рідною

І коли ти закінчиш писати вірші лайностишшя, поеми,

Тобто зникнуть слова, що відкриють загадки усі.

Зникнуть також минулі, нагальні, майбутні проблеми.

Та залишиться запах, незрубаних грішми лісів.

02.08.2023 року

Рубрики: Поету все дарують небеса

Слова не брешуть коли від серця.

Усе навколишнє перемелеться.

Холопство стліє а з ним і зрада.

Пісні під гуркоти канонади…

І світлі очі, закриті рано

Затулять діри, загоять рани

Моєі Неньки, що любить волю.

І хтось згадає, як ми з тобою

Не в хлів ховались мов всрані свині.

Братам і сестрам прикрили спини,

А потім, разом з могутнім птахом,

Зробили коло і понад дахом,

Вклонились низько, сказавши: «Мамо

Пишайся нами а не рабами».

Щоб відродитися крок за кроком,

Та не собакою щоб, а вовком.

26.11.2018 року 21:04