Рубрики: Російською | Я думав про кохання

Он остаётся на ночь, но не с ней.

Она на все готова, не сегодня.

Сегодня быть строптивой так не модно,

В театре не расписанных ролей.

Он, как всегда, подарит ей цветы.

Она поставит, как обычно, в вазу.

В который раз он ей прошепчет фразу:

«Единственное счастье в жизни – ты...»

Он это скажет, не кривя душой.

Она ему, конечно же, поверит.

Он улыбнется, прикрывая двери.

Она прошепчет, про себя: «Ушел»

Она смахнет тарелки со стола.

И вытирая капельки с посуды,

Подумает: «Попробовал все блюда,

А главное – два раза, бла-бла-бла...»

И улыбнется, ожидая чуда.

Он позвонит ей, как всегда, с утра.

С рабочего.

15.12.2017 года 00:32

Рубрики: Коли природа чиста і п´янка

Я згадував, який сьогодні день?

Жаркий, холодний, дощовий, туманний?

Той у якім намисто із пісень,

У більшості від Тата і від Мами.

Був день як день, зсередини пекло,

Хотілося у ліс, по листю, босим!

Дивилось місто, крізь прозоре скло.

А ще – зима нагадувала осінь.

25.12.2019 року 08:47

Рубрики: Російською | Хотів би щось змінити

Когда отсохнут языки,

Которые всё время лижут.

Когда найдутся мужики,

Которые сотрут бесстыжих,

Когда вруны закроют рот,

Прозреют дураки все сразу.

Когда исчезнет идиот,

Когда умы дополнит разум,

Фанера пролетит, звеня...

И те, кто бредил в изобилии,

Поймут, что всё это херня.

И спросят: "На хрена мы жили?"

И станет все наоборот:

Всё расцветёт.

28.07.2020 года 01:48

Истлеют дни, как старая бумага,

Ноябрь беспечно разменяет треть.

Мне до тебя чуть меньше полушага,

Пройти, прожить, скорее пролететь.

Танцуют вереницы жёлтых листьев,

В дыхании не северных ветров.

Часть пролетит, но несколько прилипнет,

Заставив, накалякать пару слов.

Слова проснуться на листе бумажном,

Закружат, словно девы, хоровод...

Записывай, ведь это очень важно.

Если не ты, то кто ни будь прочтет.

14.11.2019 года 08:15

Рубрики: Російською | Хотів би щось змінити

Корна обрела чело,

Тащились звери, рыбы, птицы...

Границы заперты давно,

Укрыты лифчиками лица,

Дорогу к дому позабыв,

Друзья бухают в одиночку,

В метро навязчивый призыв:

«Одень намордник, сука!» Точка.

И только маленькая тварь,

Которой завсегда не плохо,

Пропела: «Извлекайте срань

С башки, а остальное – пох...»

Как скомороху.

18.06.2020 года 18:28

Рубрики: Я думав про кохання

Місяць світив на трави і на асфальти.

Тепло, неначе літо прийшло на чай.

Безлюдь. Навколо тиша і лише я й ти

Вскочили у обійми, у справній Рай.

Щирі серця клекочуть, немов скажені,

Розум злетів із рейок, побіг у гай.

Жадібно хлепчуть кисень мої легені.

Зараз розірве в дрізки, але нехай...

Кажуть: кохання хибне, воно - примара,

Раптом, поцупить серце і утече.

Тільки мені – байдуже, принаймні зараз.

Хочу того кохання, нестримно, ще!

Місяць пробіг як спринтер чотири кола.

Дійсно змінив суттєво життя моє.

Дійсно я був щасливий так, як ніколи...

Дійсно, було кохання. Було... І є.

24.05.2018 года 00:33

Рубрики: Я думав про кохання

Мені докучають: «Отямся, воно тобі нащо?»

Я навіть не знаю, чи може щось бути кращим.

Мені дорікають: «Сказився? Стидайся сивин!»

А я не згадаю тотожних глибин і вершин!

Запитують, вкотре: «Ти розум згубив, чи совість?»

А я собі знаю, що пристрасть – не випадковість.

Мені докучають, навчають, соромлять, просять...

Хіба їм не збагнути, як пахне твоє волосся?

23.06.2017 року 13:31

Рубрики: Я думав про кохання

І знову осінь пофарбує ліс

Плодів торкнеться і вони дозріють.

І я, якоїсь осені приніс

Тобі свої вірші, думки і мрії.

В обіймах миттю пролітає час,

Уваги не звертаючи на зовнє

Де були ми, уже не має нас

Є ти є я, вірші і сиві скроні...

А що, спитаєш, залишилось нам,

Пригадуючи, що було між нами?

Віддатися незайманим думкам,

Блукати розфарбованими снами...

Пригадуючи ту яскраву мить,

Коли живеш чекаючи на дотик.

То все було, нехай собі летить.

Я відпускаю. Певно ти не проти...

І це прекрасно!

29.09.2019 року 10:18

Рубрики: Російською | Хотів би щось змінити

Лежит говно. Лежит давным-давно.

Обкурено оно или обколото...

Говну все время кажется что золото.

Да, с корочкой, а так говном-говно.

Лежит говно на поле и смердит.

Говну нужны все мухи, осы, пчёлы...

Но пчелам не нужны говна оковы.

Такой не неутешительный вердикт.

А пчёлам бы свободы и тепла,

Они бы медом напоили землю.

Говно мешает всем, оно не дремлет.

Говну б на всех накинуть удила.

Говну всегда соперница пчела.

Говну бы мух зеленых и побольше.

Ведь мухой править, не пчелой, ведь проще.

Ведь муха, там где села – насрала.

Весна, зима и лето, осень ждет...

Они хотят скорее, без сомнения

Чтобы говнище стало удобрением.

И чтоб никак, никак наоборот.

Но нет дождей...

28.04.2018 года 00:58

Рубрики: Поету все дарують небеса | Російською

Сегодня ночь мила, прекрасна,

И месяц шастает по небу.

А кто-то лошадь разукрасил

И сделал разноцветной зебру.

За пару дней похолодало,

Шалит сентябрьская осень.

Уже потолще одеяло.

Уже под ним и до, и после.

Листва желтеет не по детски,

Зато по-ярче стали фотки.

И это вам ни цацки-пецки!

Так скучно без друзей... И водки.

28.09.2017 года 23:45