Рубрики: Я думав про кохання

Мені докучають: «Отямся, воно тобі нащо?»

Я навіть не знаю, чи може щось бути кращим.

Мені дорікають: «Сказився? Стидайся сивин!»

А я не згадаю тотожних глибин і вершин!

Запитують, вкотре: «Ти розум згубив, чи совість?»

А я собі знаю, що пристрасть – не випадковість.

Мені докучають, навчають, соромлять, просять...

Хіба їм не збагнути, як пахне твоє волосся?

23.06.2017 року 13:31

В лесу жопоголовое зверьё.

На выборы царя пришли не все.

И выбрали осла. Ну, ё-ма-ё!

Ведь он всегда подлизывал лисе,

Не холку.

В восторге зайцы от его ушей,

А белочкам - так приглянулась холка...

«А вы-то что», спросили у ужей.

«Он даже не лесной!», – кричали волки.

Без толку.

Иа-иа – никак ни и-го-го!

Еще не все. И как это не странно,

Жопоголовым мало одного.

С высоких гор везут ему барана.

Так странно...

25.06.2019 года 12:19

Рубрики: Російською | Хотів би щось змінити

Лежит говно. Лежит давным-давно.

Обкурено оно или обколото...

Говну все время кажется что золото.

Да, с корочкой, а так говном-говно.

Лежит говно на поле и смердит.

Говну нужны все мухи, осы, пчёлы...

Но пчелам не нужны говна оковы.

Такой не неутешительный вердикт.

А пчёлам бы свободы и тепла,

Они бы медом напоили землю.

Говно мешает всем, оно не дремлет.

Говну б на всех накинуть удила.

Говну всегда соперница пчела.

Говну бы мух зеленых и побольше.

Ведь мухой править, не пчелой, ведь проще.

Ведь муха, там где села – насрала.

Весна, зима и лето, осень ждет...

Они хотят скорее, без сомнения

Чтобы говнище стало удобрением.

И чтоб никак, никак наоборот.

Но нет дождей...

28.04.2018 года 00:58

Відійдіть від краю. Подивіться,

Все навколо чисте, мов сніги.

Все теплом насичене по вінця,

Від чубів до нігтиків ноги.

Посмішки від вуха і до вуха,

Дві корзини розуму, а ще -

Неземного щастя завірюха,

Самогонка, пампушки з борщем,

Совісті невичерпане поле,

Дітлашні наповнені садки.

Доля наша, вимучена доля,

У сльозах вдовиних за віки.

І сьогодні дивишся у очі,

В більшості яскраві і ясні.

І питаєш: «А чого ж ти хочеш?»

І почуєш: «А заводь пісні!».

«Туман яр-о-ом туман долиною...

Да

Туман яром, туман д-о-олиною!»

25.12.2019 року 19:32

Рубрики: Хотів би щось змінити

А нарід загегоче і вічливим стане, і чемним,

Буде гівна збирать після свОїх гарнюніх собак,

Перестане брехати, ніяк не ганьбитиме Землю,

Допомогами вквітне і не за грошву, просто так!

Бо нарід –  не пани, не буржуйскі наїджені пики,

А вродливі і чисті, неначе джерельна вода.

І укотре чекатиме - прийде до влади ВЕЛИКИЙ

І накриє усіх недолугих чинушек пізда.

Бо вона веселкова.

05.03.2019 року 

Рубрики: Контркультура | Рідною | Хотів би щось змінити

Говорять багато.

Багато хто проти, хто за.

Про біль і про втрати...

А що ви зробили, окрім піздєжа?

Хтось може почує.

Зухвалі ж навалять лайна.

Якого ви ...прутня

Дивуєтеся, що війна?

Усі неймовірні

В своїх недоклепаних снах.

А що таке війни

Лиш воїн скуштує в боях.

Вже літо спливає,

Вже осінь готує плоди...

А я вас благаю:

Мовчіть, чи шуруйте туди,

Де біль і вогонь.

Ну, або не пиздіть.

05.07.2023. 00:20

Рубрики: Поету все дарують небеса | Російською

Сегодня ночь мила, прекрасна,

И месяц шастает по небу.

А кто-то лошадь разукрасил

И сделал разноцветной зебру.

За пару дней похолодало,

Шалит сентябрьская осень.

Уже потолще одеяло.

Уже под ним и до, и после.

Листва желтеет не по детски,

Зато по-ярче стали фотки.

И это вам ни цацки-пецки!

Так скучно без друзей... И водки.

28.09.2017 года 23:45

Рубрики: Поету все дарують небеса

Вісімнадцять прийшло. Ну і поки не пізно,

Хай цілують тебе у живіт і у різне.

Хай в обіймах твої прокидаються плечі.

У театрах, в кафешках проводь кожен вечір.

Хай би ти самоті не лишалась ніколи,

Та благаю, не пічкай себе силіконом!

Бо природі видніше і розмір, і форми...

У краси не існують шаблони та норми.

Тож пишайся усім що до кістки прилипло,

Напувайся коханням, даруючи світло.

Забирай геть усе, щоб було тобі вдосталь,

Не втрачаючи розум, ти ж зробилась доросла.

05.08.2018 року 03:42 

Рубрики: Поету все дарують небеса

Вот бы чудо случилось, и мир этот стал ничей!

Независимым стал бы от судей и палачей.

Превратились бы в пепел предатели и рвачи...

И болезни исчезли, и мода прошла лечить.

Осветлилось бы небо от яркости чистых Душ.

И не дождь бы лепил, а теплый осенний душ.

Улыбались друг другу люди, и пению ярких птиц.

И не нужно бы было войско, ведь нет границ.

А пока их приходится попросту слать к хуям!

Ведь подонки не греют Душу ни мне, ни вам.

Кто-то спросит: «И что же делать, и как же быть?»

А ответ очень прост: прощать, понимать, любить.

Не заглядывать никому в большой многозубый рот,

Ведь безумный, весь этот мир, он в тебе живет.

02.09.2018 года 08:58 

Рубрики: Я думав про кохання

І у сонця бувають нещадні похмурі дні.

І у літа бувають холодні зимові ночі.

А мені би отого хмільного ранку де ми одні,

Й до безточчя.

І бувають яскраві грози та без дощів.

І бувають вітри тихішими за мовчання.

А мені би глибокий подих, щоб захмелів,

Хай востаннє.

І хіба ти пірнеш у щастя, коли один?

Чи засяє душа без трепетних пут кохання?

А мені би торкнутись серцем твоїх глибин,

Зірко рання.

28.02.2018 року 11:48