Рубрики: Я думав про кохання

І у сонця бувають нещадні похмурі дні.

І у літа бувають холодні зимові ночі.

А мені би отого хмільного ранку де ми одні,

Й до безточчя.

І бувають яскраві грози та без дощів.

І бувають вітри тихішими за мовчання.

А мені би глибокий подих, щоб захмелів,

Хай востаннє.

І хіба ти пірнеш у щастя, коли один?

Чи засяє душа без трепетних пут кохання?

А мені би торкнутись серцем твоїх глибин,

Зірко рання.

28.02.2018 року 11:48

Рубрики: Поету все дарують небеса

Умирает фотограф. Где слова? Где картинки?

Остаются эмоции, оргии, снимки,

Ню, которых не знают ни семья, ни родные.

Продаются на шару и говно, и ручные...

Умирает художник. В мастерской куча хлама.

Все подарки на днюху, и закрутки от мамы.

Соберут эти кучи и выносят на свалку.

И сдадут мастерскую, за диван и стиралку.

Умирает пиит. Не дописаны тексты.

Недопит самогон, недоедены кексы.

Заиграют в костре и споют неуклюже

Мир его вдохновений, всё, что нахуй не нужно

Ни семье, ни друзьям, и не псам подзаборным.

Этот мир неуклюж, недоверчив, притворен...

И уронит слезу, та, что долгие годы

Приходила увидеть, в любую погоду,

Либо холст, либо фото, услышать ли слово,

От которого мир станет чистым, здоровым.

Где любовь, вдохновение, жизнь бесконечны.

Где фотограф, художник, пиит делят вечность.

И кайфуют!

20.10.2020 года 01:39

Рубрики: Я думав про кохання

І небо сьогодні було неймовірно зелене.

І трави сьогодні здавались занадто п'янкими.

Співали озера, волошки співали і клени...

Бо щось відбувалося чисте, прозоре, між ними.

Річки шурхотіли, із бджолами бавились квіти.

У лісі зозуля кувала, кувала охоче.

Від дотиків вітру усе починало тремтіти.

Долоня в долоні, а очі дивилися в очі.

09.06.2021року 11:58

Рубрики: Хотів би щось змінити | Я думав про кохання

Коти крутили сірими хвостами,

Вечірнє місто в кабаках пило.

Щось надзвичайне сталося між нами,

Коли згадали що торік було.

Я ми ходили в клуб, на діскотєку

В сусіднє, недоробляне село.

Я зацепив худу цицькату дєвку.

Я ж був качок, але не помогло.

У той момент коли скінчились ноти,

Так мовити, закінчилось кіно,

Зловив штахета дуже гарним ротом

І звідти ледь не бризнуло вино.

В тім мєсєвє було усе як треба:

Ніхто не бив лежачих і бухих.

Я вперше за два роки бачив небо,

Планети і зірки навколо них.

Я так тоді потребував уваги.

Розбитий писок, засцяні труси...

Та бачу знову у очах зневагу.

Тоді послала й зараз не даси.

Такі діла...

22.09.2018 року 21:22

Рубрики: Контркультура | Рідною | Хотів би щось змінити

Говорять багато.

Багато хто проти, хто за.

Про біль і про втрати...

А що ви зробили, окрім піздєжа?

Хтось може почує.

Зухвалі ж навалять лайна.

Якого ви ...прутня

Дивуєтеся, що війна?

Усі неймовірні

В своїх недоклепаних снах.

А що таке війни

Лиш воїн скуштує в боях.

Вже літо спливає,

Вже осінь готує плоди...

А я вас благаю:

Мовчіть, чи шуруйте туди,

Де біль і вогонь.

Ну, або не пиздіть.

05.07.2023. 00:20

Рубрики: Я думав про кохання

До річки тулиться гілля,

Пірнають у рілля покоси.

І я схилився у росі,

Бо босий.

Між хмарами лепече птах,

От-от в гнізді життя почнеться.

І серце проситься в політ,

Бо б'ється.

Дощі орошують весну,

Два тижні – запалає літо.

Я хочу від твоїх обійм,

Зомліти.

Щось хилитає – вгору, вниз...

Можливо то Дніпрові води?

Опанувати я не зміг,

Та й годі.

Бо не схотів.

17.05.2021року 16:42

Рубрики: Поету все дарують небеса

Полями крокує осінь

Духмяна, п'янка, плаксива...

Не голий давно, не босий,

Ще геть не старий, та сивий.

Не порпаєшся в минулім,

З думками втекли дурниці,

Не слухаєшся зозулі,

Напоюєшся з криниці.

Майбутнє змінити можна,

Крокуючи по Планеті,

Почавши свій шлях порожнім,

Дійти до межі поетом.

Розказуючи віршами,

Бо я відчуваю, власне,

Які ми щасливі з вами,

Які ми усі прекрасні!

03.02.2021року 08:39

Рубрики: Поету все дарують небеса

Якщо хочеться стати чистим, вільним мов вітер,

І побачити Всесвіт – перестаньте пиздіти.

Якщо хочеться сяйва, щастя повну корзину,

То видовбуйте з себе заздрість, злість і ґординю.

Хочеш жити в коханні, радість пити щомиті,

Полюби все навколо в неосяжному Світі.

Хочеш жити в достатку, мати все необхідне,

Не зайобуй, не пИзди, всіх шануй наче рідних.

Все у Всесвіті чьотко, не сховаєш провину.

Він воліє створити із примата Людину,

Мудру й сильну.

19.10.2020 року 23:17

Рубрики: Поету все дарують небеса

Сперва подумал: «День идет к концу».

Не угадал. Он не дошёл конца.

Такая хохма подлицу к лицу.

Я в зеркале не вижу подлеца.

Быть может отражение соврёт,

Быть может зазеркалье чепуха.

А тот, кто смотрит на меня и ржёт,

Не адекватен, так сказать, слегка.

Слегка ли? Если нет? Какой резон?

С себя поржать, что ситом воду греть.

Или мензуркой поливать газон,

Или безмозгло в глубь себя смотреть...

И если ты не ровня подлецу,

И не живет в тебе брехло и льстец

То даже в мысли: «День идёт к концу»

Это не значит, что пришёл конец .

Но не всегда.

17.05.2020 года 18:05

Рубрики: Хотів би щось змінити

Напевно застарий, тому мене дістало

Доволі молоде пластмасове їбало.

Напевно вікове. Та як мені збагнути

Навіщо замість рідних ті цицьочки надуті?

Напевно не дійде, а може і не треба:

Пірнають в пружні дупки, а не у синє небо.

Дарує осінь дощ. Але людина скиглить.

Натикав би в лице, але така можливість

Примарна.

13.11.2020 року 21:54