Рубрики: Поету все дарують небеса | Рідною

Туман Різдвяний в рукавах зими,

За комір протискається волога.

Навколо сяйво точиться і ми

Колядками вкриваємо дороги.

Загоїться душа, від тих пісень,

Пірне в яскраві зоряні обійми,

Наповнюючи щастям кожен день.

І щастя те залишиться у приймах

В серцях гарячих.

07.01.2021року 14:00

Рубрики: Російською | Я думав про кохання

А человек молчал и пил.

Нет, не от жажды набухаться.

Ведь та, которую любил,

Любила, просто издеваться.

Она не думала о нём

И в целом, о себе, не очень.

Ей нужен, нужен был дурдом,

Ему не нужен был, а впрочем,

Ей наплевать.

17.06.2021 года 00:30

Рубрики: Поету все дарують небеса

Вік шурує, наче сивий кінь.

День у день ти стоптуєш копита.

Так приємно глянути у синь,

Є натхнення, є жага до світла.

І хіба то є у тому річ

Що минуло двадцять, тридцять, сорок...

Дивишся на світ як мудрий сич,

Вирізняєш сутінки і морок.

Є яскраві миті і гіркі.

Мелешся в щоденній шкереберті.

Натиск накопичених років.

Гріє вічна молодість у серці.

Тож палай!

01.01.2018 року 14:34

Рубрики: Поету все дарують небеса | Я думав про кохання

Незламному птахові врізали сиве крило.

Весна промайнула, за нею – духмянеє літо.

І осінь мине. Ну не дурно ж зрання замело?

А потім зима. Ти у розумі, взимку летіти?

Тобі вже ж не двадцять, не тридцять замріяних літ.

Дивись яка клітка, у ній позолочені ґрати!

Аби ж вони знали, яке то є щастя політ!

Якби ж то збагнули, яка то є радість буяти.

Сміялись вітри: «Гей підрізаний як там ґрунти?

У ноги не змерз? Саме час накрутити онучі.

Дивися щоб хвіст не обдерли підступні коти.»

А він розігнався й шмигнув із дніпровської кручі.

І дівся з очей.

14.11.2018 року 23:58

Рубрики: Контркультура

Був листопад. Був перший його день.

Торохкотіли краплі по асфальту.

Птахів не чути, тобто їх пісень.

Давно вже відлетіли, десь на Мальту.

Народ не шастав. Сірий вихідний.

Такий собі, я не скажу, що судний...

Але у Епіцентрі, аж присів,

Немєряно знедоленого люду!

І кожен хоче потрясти баблом,

І кожен хоче видатись багатим.

Я бачу невдоволене табло,

Що хоче підбадьорити свій статус.

А осінь суне ноги до весни,

Забувши, що зима от-от припреться.

Але мені кайфово восени.

У ній, моє блукає, щире серце,

І подих мій.

13.11.2020 року

Рубрики: Поету все дарують небеса | Російською

По улицам ходили не спеша,

Выгуливая псов, себя и прочих,

Свободным птицам чёрствый хлеб кроша,

Владельцы печени, сердец мозгов и почек.

Весна уже давно держала путь

В края где любят зарывать картофель.

Быть может мне подскажет, кто ни будь,

По чем на рынке снимок в фас и профиль?

Зима забыла навалить снегов.

Мотоциклисты пели и плясали.

Не удалось слепить снеговиков.

И лыжники, похоже, не устали.

О чем пишу? Да, в общем, ни о чем.

Зима, весна, портреты, огороды...

Февраль, опять же балует дождем.

А кто-то точит с салом бутерброды,

Полночные.

24.02.2020 года 02:15

Рубрики: Поету все дарують небеса | Російською

"Поэт вернулся. Город офигел"

               Тем Сенчило.

И где тебя носило столько дней?

Тебя здесь обыскались те и эти.

Не так уж много мест на белом свете

В которых и уютней, и милей...

Где пахнет невесомостью роса,

Где реки не шумят, а тихо шепчут

И птицы по особому щебечут,

Крылом своим пронзая небеса.

Что ты искал? Свободу? Ну и как?

Ты ощутил? Насытился? И где-то

Ты написал строку, строку об этом,

О том, что на чужбине как-то так...

Манят обратно и луны овал,

И радость встреч, что излучают счастье,

И звон сердец всегда открытых настежь!

Поэт вернулся. Город ликовал.

И был не трезв.

20.08.2017 года 23:16

Рубрики: Поету все дарують небеса

Слова що не зробилися теплом

Ховаються і заглядають в вікна.

Та мрія, що з надії зліплена,

Схолола. А розмови за столом

Лишилися.

Втрачає листя, зморщене, каштан.

Ще мить і осінь дотиком стривожить.

Згорають, а зігріти вже не можуть,

Слова, що охололи, на останок,

Бо ділися.

Уже дощі приходять через день,

Змивають накопичене за літо.

І вже не зможуть змусити тремтіти

Слова, що утворили теревені

І блискавки.

Чекаєш погляд, дотик, або щось,

Що п'яти відриває від асфальту

Зволожує усі тілесні шпальти,

Нечитані. І наштовхне когось

На висновки.

В словах, що не зробилися теплом.

10.08.2017 року 11:12

Рубрики: Дитяче | Коли природа чиста і п´янка

І падав сніг. І ділося тепло.

І фуркало робила завірюха.

Всередині мело, мело, мело!

Мелодія звучала. Він і слухав.

Він слухав як рипить зимовий крок.

Порівнював із шурхотінням листя,

Тікаючи від деяких думок.

А по-під ноги зовсім не дивився.

Дивився в небо, що жбурляло пух,

Який залазив в очі, в ніс, у вуха...

Підспівував тихенько, звісно в слух.

Хоча його пісень ніхто не слухав.

Бо сніг і ніч...

22.01.2018 року 17:03 

Рубрики: Російською | Хотів би щось змінити

Он был матер как старая манда.

Как дедовы затертые портянки.

А то, что не выныривал из пьянки,

Так это в общем целом – ерунда.

Он лучший был диванный патриот.

Он так горланил: «Мы на пьедестале!»,

Что мусоров раз десять вызывали.

Покуда все смекнули – идиот.

Жена ушла, а он метал слюну,

Подчеркивая все ее изъяны.

Лучше одной, чем ублажать барана

Орущего: «Подохну за страну!»

Держава любит псов, быков, овец…

Воспитывает скунсов и шакалов.

И распинает всех кого достало.

Пипец...

18.04.2017 года 09:42