Місто спить. І вдихає нічні вогні, Блискіт фар, поглинає глибокі тіні. Майже тиша. Перший поверх і у вікні Дві фігурки. Таке шаленство! Вогонь по спині.
Друга ночі. І сусіди здебільше сплять. Та у снах от таку відвертість хіба побачиш? Йому сорок десь, їй я думаю двадцять п’ять. Він уважний до неї. Він не спішить, не скаче...
Що то мудрість... З роками не згасла прить. А ще кажуть, що молодість за паркан відкидає зрілість. Рухи, рухи! І от вона нескінченно жадана мить... Я сьогодні не втрапив в п’янкі обійми... А так хотілось.
Москва – це вражаючі форми і сяюча зірка Кремля, Шедеври митців! (Переглянути навіть не мрію). Така метушня, що з-під ніг вилітає Земля. Фінансова міць і казна усієї Росії!
За роками