Отказано в любви. Мол слишком мал алмаз, Кафтан не по плечу. Ця квітка не для тебе... Захлопнуто гнездо. Да, но не в этот раз. Держи свое в руках. Тобі воно не треба.
Не вскрыт лохматый сейф. Не кусанный зефир... Закрыто на засов. Матуся не веліла... И пусть заряжен кольт, иди в соседний тир, И кто потом возьмет пiдрубанії крила?
Так хочется познать, в пол шишечки, чуть-чуть Нехоженый тоннель. Журба, в якомусь сенсi... Она поймет потом и даст, когда ни будь... Отказано в любви. Відмовлено у сексi.
До смерті закатований поет, Бо не куняв в кутку, закривши рота, Як сірий кнур, чи ще яка сволота, Що заповзла у владний кабінет І соки жлуктить – нелюд, кат, істота...
У кріслі з шкіри вбитого бика, З розмаху, молотом... Зі страхом у клітинах. Увесь той страх лишається на спинах Юродивих утримачів кілка, Що вказують де правда... На колінах?
Брехня! Не всіх зігне пихатий лютий звір, З безмежним черевом і прізвиськом держава... Не всіх засмокчуть влада, зрада, слава... Не всім вони заліплять мулом зір. Геть з-під землі виплескується лава...
Поета знищено? Облиш, звичайно – ні! Ганьба одвічна, мовчазному людству... Він досі є в розкутому мені, Незламним прикладом супротиву паскудству, Насильству, беззаконню та брехні.
У Новому Році – здоров’я і шани! Налийте по вінця гранчасті стакани. І пийте до дна! Ну хоча б зо три рази, Щоб здихатись зради, брехні і зарази...
Щоб наші серця набували любові У Києві, Харкові, Рівному, Львові... У інших куточках чарівного краю, Де був, де не був, де колись побуваю!
Хай любить Вас Бог, хай не лають сусіди. А той, хто дістав, хай без натяків піде... Журба – летить геть, на брехливій сороці... Добробуту нам, в високосному році!
Наполнилось лето слиянием солнц и дождей. Наполнились души слиянием желчи с оскалом. Когда твоя стая сто лет не рождает вождей, То ясен ответ на вопрос: "Почему верховодят шакалы?"
Так пахнут, упившись росой, полевые цветы. Вот-вот и помашут крылом ожиревшие стаи. Тебя будоражит вопрос: "Кто же если не ты?" Тогда не канюч, что бараны тебя напрягают.
Собрали хлеба и уходят поля на покой. Еще пару дней - подытожат застолья обжинки... Тебе перемен очень нужно? А кто ты такой? Да нет, не бунтарь. Но не хочешь шагать по-старинке.
А ветер принес отголоски грибного дождя. Запахло свободой, и дело осталось за малым: А именно - нужно родить молодого вождя, Который порвет ненасытные пасти шакалам.
У не паханім полі сивий кінь б'є копитом, Його землі ґвалтують, його степи порито. В небі сонце сіріє і світанки чорніють – Свині полем гуляють, свині рилами риють.
Давно не сіяв дощ. Щоденна спека. Жарко. Порозгубив зерно? Забилася сівалка? Давно не лив з відра, не цокотів дахами, Давно не мив асфальт веселими струмками...
За роками
