Звичайний сантехнік, в мозолях долоні, Не красень, але й не лякав перехожих. Жив виключно сам, не було йому схожих В роботі, в одному із спальних районів.
Розпочинається сезон раптових і палких стосунків, Сезон романів, рюкзаків, гітарних струн і поцілунків... Сезон нездійснених бажань, пісень осяяних зірками, Шалених тижнів і страждань, що не забудуться роками.
Десь біля сонця зірки розкладаються в знаки. Вказують втомленим шлях, у стежках Зодіаку... І розправляючи виткані з шовку вітрила, Ти опануй височінь, не спали собі крила.
Я з тебе не пішов, я у тобі лишився, Гарячого вина із твоїх вуст напився. І ми з тобою вдвох у наших снах блукаєм, Можливо щось знайшли, можливо щось шукаєм...
Яркими пятнами, кляксами, красками... Сложена жизнь, в ней – то смех, то – оскал. Знал о любви, плотно скрытой за масками, Пепел в душе, но горел, но познал!
Коли приходить сон у стомлені оселі, І чорний птах нічний, постукає у двері. Коли безкрайнє небо обліпиться зірками, Суворе тихе місто засяє ліхтарями...
За роками