Рубрики: Поету все дарують небеса | Російською

Остання надія на те, що сніги підуть,

А з тими сльозами і біль, що ще досі нищить.

І дінеться, вкотре, назбирана сива ртуть.

А хтось посміхнеться: «Не скигли, тобі не личить.»

За тиждень почнеться нове п'янке життя,

Бо настрій весняний зриває старе лахміття.

І вимете з «стріхи» геть, всі думки-сміття,

Шалений, нестримний, теплий весняний вітер.

Потішуся небокраєм з Дніпрових круч.

Аж серце затихне, і тілом чкурнуть мурахи...

І ключ прилетить, авжеж, журавлиний ключ!

Засяє душа і ніжним, прозорим птахом

Підійме до хмар.

24.02.2021року 10:16