Рубрики: Поэту все ниспослано с небес

А час іде... Продовжує ходу.

І ти у нім. Минаєш калабані

У мріях, у надії, у омані,

Кути минаєш, зрадників, біду...

А час проходить. Сіє сивину,

Збирає друзів, відкидає зайвих.

За те що не віддав достатньо сяйва

Ти пишеш, відчуваючи вину.

Осінні кроки чути за вікном

Уривки фраз занурюються в мозок.

Писав ліричний, видав чорну прозу

І одружився з молодим вином.

Маленька кухня, пляшка, чорний чай.

Напроти час з холодними очима.

Той, що по переду і той, що за плечима...

А десь між ними плине твій причал.

І мрія, як незаймана дівчина.
Та мрія, про яку ти промовчав.

22.10.2014 року