За роками| Че Поліно |
 У крайні, де щедрістю землі співають, Там де борщ запашний і горілочка, навіть... Де, під ранок, росою вмиваються квіти, Соки жлуктив сеньйор Азарор, ненаситний. Наче все для людей, наче все для Держави, Але надто гіркий сир у тітки Халяви. У самого – занадто, вже і вухами лізе... Але дуже ж любив підіймати акцизи. Він ще й мову паскудив, коли вів теревені. Як слимак, поступово, глибше ліз до кишені. Вже от-от, і лічильники встромить в криниці... Взяв би хтось черевину і по пиці, по пиці! А народ був покірний і ніяк не ледачий. Що не день – на роботу, до батьків, чи на дачу... Та коли вже нестерпно, тиснуть геть, на коліна, Виростає, в народі герой – Че Поліно. Цей і ззаду намилить, і салом по пиці, Він розкаже: народ – то не бидло, не вівці! І «на якір» поставить, не лише на коліна... Ти пильнуй Азарор, вже підріс Че Поліно. |