За роками| У країні дощу |
|
Там, де дощ розсипає надпрозоре намисто, Проростає стеблина - незаймана, чиста. Поспішають джерела, демонструючи силу, Розкривається листя, копіюючи крила. Де насичені хмари промінь сонця ховають, Вітер листя зриває, парасолі літають. Там повітря живе, енергійне, прозоре, І об'єднані з небом нескінченні простри. У країні дощу, що блукає по світу, Напуває долини і зрошує квіти. Опановує землі, через час відпускає, А веселка – її володіння вінчає, Ми пішли босоніж, ми вмивались росою, Ми ділилися словом і пишались красою. Ми розкрили долоні і збирали краплини... У країні дощу, що у всесвіті плине. 27.06.2010 року |