За роками| Він душу рвав |
|
Він душу рвав, вертаючи єдину Віддав би всього, а не половину... Встеляв під ноги пелюстки шовкові, То було марно – біль в брудному слові... І от тепер вона його минала, Колись любила, вірила, прощала... Якщо згасають іскри у серцях - Тріски в багаття – наче в душу – цвях. Він тлів і марив вірою своєю, Що все повернеться, він буде поряд з нею... І ось прокинувся під спалахи зірок... Це віщий сон, чи натяк, чи урок? 27.09.2010 року |