За роками| Бабине літо |
|
Признаюсь, так хочеться бути зігрітим У теплих обіймах останнього сонця, Стрічаючи з радістю бабине літо, Що з вітром північним настійливо бореться. Збирати каштани в кольчугах розхристаних В парку що став тихим – був різноголосим. Пірнути у роздум, шукаючи істину Чому так приємно по листю і босим? Чому пори року з окремими скарбами, У різнім вбранні, своєрідному стилі? Весна, літо, осінь з чудовими фарбами... Зимі залишаються чорні та білі. 13.09.2010 року |