Рубрики: Ще трішки і мене порве У безкрайньому лісі, Де дерева до неба, Більшість звірів зійшлися В тім, що лева не треба.
Порозходились з миром Лані, тигри, бізони... Відокремили здобич, Розділили кордони.
Були деякі чвари В хижаків, без оскалів... Відійшла й вовча зграя, З нею - кілька шакалів.
Стало краще, та згодом Розплодились шакали, А вовкам не до того, Бо вони полювали.
Все частіше до бунту Дикі пси закликали Об’єднатися знову, Ну наприклад з орлами.
Хай беруть нашу здобич, Ту що ви вполювали, А за це нам розкажуть Про красу під крилами.
Звісно, спершу, ділитись, У сім’ї відбирати. Підростуть наші діти, Будуть все віддавати!
У ярмо закликають, Для покращення долі. Краще здохнути зразу, Ніж лишитися волі!
Продають твою Неньку, Хто за харч, хто за владу. Розплодилось шакалів, Час приборкати зраду…
А запроданців марно За межу виганяти, Бо у інших лісах Їхні сім’ї, їх лати…
Звісно хочеться миру. Не занадто притихли? Не залишиться звірів, Лиш шакали та грифи.
|