Рубрики: Ще трішки і мене порве

У безкрайньому лісі,
Де дерева до неба,
Більшість звірів зійшлися
В тім, що лева не треба.

Порозходились з миром
Лані, тигри, бізони...
Відокремили здобич,
Розділили кордони.

Були деякі чвари
В хижаків, без оскалів...
Відійшла й вовча зграя,
З нею - кілька шакалів.

Стало краще, та згодом
Розплодились шакали,
А вовкам не до того,
Бо вони полювали.

Все частіше до бунту
Дикі пси закликали
Об’єднатися знову,
Ну наприклад з орлами.

Хай беруть нашу здобич,
Ту що ви вполювали,
А за це нам розкажуть
Про красу під крилами.

Звісно, спершу, ділитись,
У сім’ї відбирати.
Підростуть наші діти,
Будуть все віддавати!

У ярмо закликають,
Для покращення долі.
Краще здохнути зразу,
Ніж лишитися волі!

Продають твою Неньку,
Хто за харч, хто за владу.
Розплодилось шакалів,
Час приборкати зраду…

А запроданців марно
За межу виганяти,
Бо у інших лісах
Їхні сім’ї, їх лати…

Звісно хочеться миру.
Не занадто притихли?
Не залишиться звірів,
Лиш шакали та грифи.