Рубрики: Ще трішки і мене порве

Убивці порубали в хмиз
Дерева в Дарницькому парку.
Я в нім красу знімав колись.
Тепер дрючки, ломаки, скалки...

Тріски летіли, під шумок,
Цебто, у тім вина стихії,
То винен сніг, то він намок
Й зламав... Брехали лиходії.

Із парку зроблено пустир,
А що посіють – очевидно...
Готель, стоянку, чи трактир...
Навіть подумати огидно.

Невже наш мер колись наб’є
Бездонне черево грошима?
І депутатів забере...
Від їхніх дій – мій Київ гине.

Колись на зміну їм прийдуть:
Не варвари, не їхні діти.
Добробут, спокій принесуть.
То буде! Тільки би дожити.