Завтра прийде весна, раптом шпарко запахне травою, Розіллється Дніпро переливами талих снігів. І закривши обличчя, знову й знов обіллюся сльозою, Почалося життя, як і сотні пройдешніх віків.
Я забуду гірке, все почну із нової сторінки. Перестрибну образи, і залишу вагання нічні. І у серці моїм, як колись, дуже лагідно й дзвінко, Заспівають пташки, що спасли від засад маячні…
Завтра прийде весна, подарує усмішку оселям. Я відчую тепло, що моторно Ярило приніс. Я подякую сніг, що не дав перемерзнути землям. Златовусий Перун стрілить грім з шестиспицих коліс.
За роками