За роками| Чуже весілля |
|
Чи то за гонор, чи за юності гріхи розплата? Сидить зовсім одна в вінці чужого свята. Напівпрозора сукня, очі зваблюють і сяють. Чоловіки у захваті – всміхаючись зітхають. Всі хочуть володіти, ненадовго, час від часу. Вона зі школи є красою свого класу, Перша красуня на потоці в університеті. Її відверті фото знайдеш в Інтернеті. Приваблива, красива, а що толку з того? Та врода для усіх, і майже ні для кого... Як ту вечірню сукню – одягнуть раз в півроку... А потім знову й знов чекає свого строку. У чім вина її, у чім її провина, У тім що вродою природа наділила? Чому не під вінець, чом не до шлюбу кличуть? Везуть у світ розваг, що душу їй калічить. Бо спокусилася на дуже легкі гроші, На щедрі подарунки, шалені жваві ночі. Чекає щастя, а щодня розваг шукає. А чи вона сама хоча б когось кохає? 14-15.07.2009 року |