Рубрики: Присвята

В краю, що височіє над Дніпром,
Прикрасивши старе правобережжя,
Жила старенька бабця за селом,
Була духовним і душевним стержнем.

Ніхто не знав ні скільки бабці літ,
Ні скільки верств стоптали її ноги...
Постійно оббиваючи пороги,
Миряни знали: в ній є цілий світ!

Красиве, трошки зморщене лице,
Глибокі очі, сповнені любовіâ€¦
Щаслива, і надіслана Творцем,
Щоб дарувати мудрість в кожнім слові.

Всміхались мальви за її вікном,
Посіяні для стомленого люду.
І Храм в душі несла завжди і всюди,
Всіх зігрівала янгольським крилом…

Цілющі води ніс старий Дніпро,
Він знав на пам’ять дзвін Святинь на кручах.
Йому із шаною вклонялося село,
З одвічним Храмом в християнських душах...

31.03 01.04.2009 року 00:40