Рубрики: Присвята В краю, що височіє над Дніпром, Прикрасивши старе правобережжя, Жила старенька бабця за селом, Була духовним і душевним стержнем.
Ніхто не знав ні скільки бабці літ, Ні скільки верств стоптали її ноги... Постійно оббиваючи пороги, Миряни знали: в ній є цілий світ!
Красиве, трошки зморщене лице, Глибокі очі, сповнені любовіâ¦ Щаслива, і надіслана Творцем, Щоб дарувати мудрість в кожнім слові.
Всміхались мальви за її вікном, Посіяні для стомленого люду. І Храм в душі несла завжди і всюди, Всіх зігрівала янгольським криломâ¦
Цілющі води ніс старий Дніпро, Він знав на памâять дзвін Святинь на кручах. Йому із шаною вклонялося село, З одвічним Храмом в християнських душах...
31.03 01.04.2009 року 00:40 |