Мені з тобою добре, та я тебе не хочу. Спілкуюся, дивлюся, милуюся охоче. На більш тісні стосунки відверто натякала... Мені з тобою добре, тобі цього замало.
Весняної ночі, напевно в вівторок... Їй – трішки за тридцять, йому – десь під сорок... У ніч майже теплу і майже звичайну, Закохані люди ділилися сяйвом.
В будинку навпроти, в кімнаті зі світлом, Самотній, не бритий – закінчив півлітру. Залишивши геть, сподівання останні, Він щастя шукав у гранчастім стакані.
В сім’ї, десь за три чи чотири квартали, Вечеряли, скромно, і крихти збирали. Дванадцять, це дуже велика родина! Надія – на маму і старшого сина...
В нічному, на першому поверсі, клубі, Пузатий, що років п’ятнадцять у шлюбі, Тримаючи дівчинку нижче спідниці, Програв тридцять тисяч, за вечір... Дрібниці.
Сучасність – об’ємне насичене коло, Шукаючи правди, не знайдеш ніколи... Є світло, є темрява. Гріх, або сповідь... А кожен – шукає своє... І знаходить.
За роками
