Поглянь – іде красуня, всміхаючись до неба... Вдихаючи повітря на повні гарні груди. У неї є коханець, мабуть такий як треба! Ви це не помічали? Скажіте добрі, люди.
Якщо нова машина у гаражі, щороку, Як пташечка щебече, завжди щаслива вранці. І подруги оббрешуть зухвало як сороки, То в неї, безперечно, у серці два коханці.
Якщо усе це разом, скажімо – «на халяву» Тягає кишенькову собачку за собою... Є все, а для розваги, ще має власну справу, Заправку, чи кав’ярню ... то тих коханців – троє!
Яка у кого пристрасть, які у кого форми! Я можу нескінченно жувати цю проблему. Чи то заради втіхи, чи гаманець – заповний... Залежно не від статі – у всіх свої гареми.
У обіймах милої - солодко та пристрасно! Особливо взимку, у морозний ранок. З теплими словами, що у віршах писані, Зустрічати запашну каву на сніданок.
У обіймах милої, у цілунках росяних, Коли все навколишнє геть не має значення, Залишатись голими, залишатись босими, Не жебратством змушені, навпаки – збагаченням!
Почуття відвертії подихом підкріплені, Не спокусиш золотом, не відіймеш силою, Не розтануть маревом у палкому зіткненні, А набудуть пристрасті у обіймах милої.
Все в мире неизменно, все бегает по кругу Бывает малость легче, бывает очень туго. Когда забрали землю, мой прадед злобно сплюнул: «Ведь мы не крепостные, переживем коммуну!»
Да было тяжелее, когда-то было туже, Наши отцы босыми черпали дождь из лужи. Их деды утешали, ложа на плечи руку: «Мы пережили войны, переживем разруху!»
Партийная элита глумилась над страною, Кормили трудоднями крестьян, в года «застоя». Вливалась пропаганда в доверчивые уши: «На стройки, комсомольцы! Вот-вот и станет лучше…»
Держава развалилась, как ком из тараканов, Комса и комуняки – владельцы новых кланов. Все «жирное» – забрали, что не смогли – скосили: «Мы пережили бедность шагаем в изобилье!»
Да, стало малость легче, народ окреп деньгами, Но вскоре, был обломан осенними деньками. Пришла гадюка «крыза», с Америки, Европы… У них-то все нормально, мы оказались… скраю…
Меняются премьеры, министры, президенты… Сменили голубые – оранжевые ленты… А ремешок затянут все туже, туже, туже… Того, глядишь и лопнет. Тогда – «ховайся друже!».
За роками
