Рубрики: Я думав про кохання

До чого ж ти чудова - малюєш, пишеш вірші...
Він прагне твого слова, але кохає іншу.
До чого ж ти красиво! Солодкі, чисті очі,
Чому ж він не з тобою проводить свої ночі?

Рубрики: Я думав про кохання

Було. І це було чудово.
На лезі гострого ножа.
Закономірно, випадково,
Неждано пройдена межа.

Рубрики: Рідною

Рубрики: Хотів би щось змінити

Коли мовчать слова, коли у звуках — мряка,
Коли в душі не спокій, а скавучить собака.
Коли дере у горлі не від жаги горілки,
Заходяться сороки, розгойдуючи гілку...

Коли забув про радість, звикаючи до болю,
Коли п'янка Фортуна не бавиться з тобою...
Коли навколо — зрада, коли країна — гине,
Коли твою надію вкладають на коліна...

Стисни в кулак долоні, збери себе до купи,
Кинь лихом об підлогу, твій день от-от наступить...
Облиш липкий тягар щоденної навали...
Немає тих фортець, щоб козаки не брали!

19.06.2011 року

Рубрики: Рідною

Рубрики: Коли природа чиста і п´янка | Рідною

Осіннє золото фарбує
Листя дерев, степну траву.
Краса, що погляди милує,
Природа - казка наяву!

Рубрики: Хотів би щось змінити

Рубрики: Я думав про кохання

«Только пепел знает, что значит сгореть дотла»

                                                 Иосиф Бродский.

Я бы тоже давно сгорел, был бы я один.

И развеялся ёмким вдохом семи ветров.

Не испил бы счастья со вкусом столетних вин.

Никого не согрел бы огнем у костра без дров.

Я не спел бы хороших песен, под струнный звон.

Не сказал бы кому-то нежных и нужных строк.

И с тропы удачи послушно шагал бы вон,

Вместо искры бы в сердце, зачем-то, носил ожег.

Я не смог бы услышать сплетен весенних птиц.

Не прочувствовал бы прекрасности лет и зим.

И губами не смог бы касаться твоих ресниц.

Если бы не любовь к тебе. Если б пылал один.

28.01.2018 года 11:26

Рубрики: Контркультура | Російською | Хотів би щось змінити

Конец весеннему цветенью. Иржей покрылась бирюза.
Мне мой источник вдохновенья выплеснул ненависть в глаза.

Осталась строчка, боль и ноты... Я ухожу в себя, один.
Окно свободного полета закрыли сто рядов гардин.

Свобода застряет в гортани. Мне не пролезть сквозь эту сеть.
Вот-вот закончится дыханье... Мне в небо нечем посмотреть.

Сорваны резьбы, стерты грани, не удержали тормоза...
Остался мед воспоминаний и яд, что выплеснут в глаза.

Рубрики: Контркультура