За секунду до выстрела – все, как всегда: Еще мутишь дела, еще манят красавицы, И тебе наплевать, что сгорела звезда... За секунду до выстрела – жизнь продолжается!
За секунду до выстрела – полон надежд, Ты уверен, что все, кто не вырвался – быдло, И в кругу беспредельщиков, шлюх и невежд, Выпивать, за здоровье подонков – не стыдно.
Ты считаешь, сопливой дешевкой – романс. Ты не дал ни копейки – детдому, больнице... За секунду до выстрела – есть один шанс, Что-бы выжить – осмыслить, понять и взмолиться.
И не просто – проси, и не просто – молись, Будь готов, все былое отрезать, как лезвием! Это очень не просто – зачеркнуть свою жизнь, За секунду до выстрела, перед самым возмездием.
Я побачив твій сміх, я обожнюю посмішку неба! Потемніло в очах, пересохло у горлі, а ще Затаїлося серце і неначе не билося вже бо Щось занурилось в нього й відкрило таємним ключем.
Я тепер не ходжу, я літаю на рівних з птахами. І торкаючись хмар, провокую прозорі дощі. А над ними веселку, все роблю дуже пильно, до тями. Пригорнися до мене, я зігрію вустами, мерщій!
Розкажу ті слова, на які ти так довго чекала, Подарую весь світ, навіть більше, сусідні світи. Усі роси, тумани, сніги, та й того буде мало... А у мене є все, бо є ти, бо є ти, бо є ти.
У кохання - дві стезі, у кохання два обличчя, У кохання - дві межі, два пороги, два узбіччя. У кохання - дві душі, що палають до нестями, У кохання є вірші, що не вимовиш словами.
За роками
