Рубрики: Рідною | Хотів би щось змінити

Зупинений подих розкуті долоні

І ти на пероні, а я у вагоні.

Солонії сльози тримати безсилі.

З'єднало кохання, війна розлучила.

Закохані очі, хвилини безмов'я.

Вистрибує серце, зворушливий погляд.

Лишитися разом надії немає.

Останні секунди і потяг рушає.

Надовго? Навічно? Хто скаже сьогодні?

Палає довкілля, а вітер холодний.

Зненацька, зарання біліючі скроні,

Бо ти на пероні, а я у вагоні.

07.01.2024 року 04:00