Рубрики: Контркультура

Був листопад. Був перший його день.

Торохкотіли краплі по асфальту.

Птахів не чути, тобто їх пісень.

Давно вже відлетіли, десь на Мальту.

Народ не шастав. Сірий вихідний.

Такий собі, я не скажу, що судний...

Але у Епіцентрі, аж присів,

Немєряно знедоленого люду!

І кожен хоче потрясти баблом,

І кожен хоче видатись багатим.

Я бачу невдоволене табло,

Що хоче підбадьорити свій статус.

А осінь суне ноги до весни,

Забувши, що зима от-от припреться.

Але мені кайфово восени.

У ній, моє блукає, щире серце,

І подих мій.

13.11.2020 року