|
Рубрики: Контркультура
 Чомусь не так. Не так як я хотів би. І сніг не хоче розкидатись долі. Усе гаразд, на перший погляд, ніби. А наче хтось сипнув за шкіру солі... Щось мене тисне. В серці сполох, наче. Сорока бреше на вологій гілці. Усе навколо тішиться і скаче, А мене тягне бути наодинці. Долонями закрити вуха й очі, Зануритись, сховатись за скрижалі... Той Світ, що я люблю, мене не хоче. А може то рушій для кроку далі? 03.01.2014 року
|