Рубрики: Контркультура

Почорніла трава, з’ївши суміш вогню і металу.

Поховалися звірі і майже замовкли птахи.

Була тиша в лісах, потім якось раптово не стало.

У степах загуло, із хатин позривало верхи...

Перекинувся світ з голови, та ніяк не на ноги.

Потемніло в очах, прослизнула крізь вуха брехня.

Похололо в серцях, замість крил повилазили роги

І словами наруги під шкіру залізла стерня.

У розкішнім краю засмерділо парфюмами смерти .

Захлинулись в крові ненаситні продажні роти.

Забагато своїх, що воліють країну роздерти,

А до них доєднались споконвічнії псевдо брати...

Маковіють поля кольорами пролитої крові.

Посивішали скроні у юності, не по віках...

Похилилися крони, і вклонилися віти вербові

Матерям, що плекали майбутнє в своїх пелюстках.