Рубрики: Контркультура

Хлопці в кайданах. Їй – відкрили двері.
Ще чути стогін від тяжких поранень...
Хтось вдерся до корита, на папері.
А сотня душ літає над Майданом.

Хтось знову бреше, ну а як інакше?
Ще матері ридають на подвір’ї.
А хтось вже щириться, пеньками скаче.
І робить класні фоти в Межигір’ї.

Ще звірі поховалися в щілини,
Ще не розвіявся в повітрі запах смерти.
І над чолами ще молитва лине.
Вона – озвучила, що йде у президенти.

Чи щось з людьми, чи з світом , чи зі мною?
Ще більш сивіють мої сиві скроні.
Коли одні асфальт зливають кров’ю.
У інших чухаються і смердять долоні.

22.02.2014 року