Рубрики: Коли природа чиста і п´янка | Рідною

Померкло. Місяць народився.
Я зачаровано дивився
На небо. Зорі ніжно сяють.
І слухав як пташки співають,

Можливо про любов, про ніжність,
Про вічну лебедину вірність.
А може про свої турботи,
Про діточок, й ту нечистоту,

Що у повітря викидає
Людина... і жалю не знає
Ні до себе, ні до нащадків,
Чи від жаги, чи від нестатку

Любові до природи-неньки,
Аж заливався соловейко.
Я слухав і сльоза котилась,
Тим часом, небо хмарой вкрилось,

Пустився дощ з відра неначе,
Зі мною і природа плаче,
Неначе просить: «схаменися»,
Але і в дощ лунає пісня

Нічного птаха над садочком.
Той спів дзвенить разом з струмочком.
І пісня душу зігріває.
Ллє дощ, а соловей співає.

01.07.2008 року