Рубрики: Я думав про кохання
Порізаний не лезом, проколений не списом. Це певно, навіть гірше, ніж стріляний з гармати... Можливо, не свідомо, можливо, неумисно Роздертий навпіл словом, яке ганьба казати. Розпиляний в ошурки протертий через сито, Задушений не паском, а голими руками... Не знав куди сховатись, як очі відчинити, Коли душа і тіло поштиркані кілками... Запалений коханням і спалений у попіл, Підкинутий до неба, розвіяний за вітром... Видно, злетів високо, як той безстрашний сокіл. Дарма звикав щоденно від пестощів тремтіти… Але ж згадай як славно торкати її плечі, І відчувати подих, цілуючи волосся. Вночі писати вірші, удень – чекати вечір… Яке шалене щастя з тобою відбулося! 22.11.2011 року
|
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису.