Фотогалерея
Опитування
Вхід
Рука. Життя. Кохання |
Він вдома тижнями сидів і тестував програми, Вона жила у казках снів і слухалася мами. Він жив окремо від усіх, він звик один вставати. Вона замкнулася, на гріх, після важкої втрати. Вони щодня з'їдали жах у заголовках преси І вже давно пізнали страх у сутінках депресій. Їм не було багато літ, були до всіх сторонні, Але зібралися в політ... Зустрілись на балконі. – Ти хто така? – Ти що хотів? Сказали одночасно... Два погляди без зайвих слів, без передмов... все ясно. – Я тут годую горобців. – Я тут гризу науку... Надворі саме дощ цідив і він подав їй руку. В очах з'явилося життя, сховалася невіра І невідоме почуття звело із серця звіра. Запал глибокої душі, що не була потрібна! Він виніс чай, вона – коржі... Розмова тиха, плідна... Вони побрались через рік, душа у душу жили! Він був чудовий чоловік, мирилися, любили... Неначе збіг, неначе – сон... І ниточка остання... Безвихідь. Стомленість. Балкон... Рука. Життя. Кохання. 07.03.2011 року |