Рубрики: Без рубрики Для щастя треба небагато. Якби побачить сонця схід, Свій дім або маленьку хату, І щось до столу на обід.
Кохати і коханим бути, Почути гомін дітвори, Потребу у собі відчути, Не вештатись попід двори.
Зібратись, пісню заспівати, Щоб не забутися слова, На ранок гранчака підняти, Щоб не боліла голова.
На вимостку під вечір сісти І натягати з-пів відра... Не скиглити та не хворіти, І не цуратися добра...
Створити кадр, скульптуру, вірша... Не ждати зради чи біди. І знати, що не буде гірше... Рости й рости, бо є куди!
Звичайно, хист до чогось мати, Не рахувати сплив років... Людей і долю шанувати. А ще – щоб вистачило сил:
Здійснити все, що побажали Усе-усе хто що хотів… Для щастя треба дуже мало, Я вклався в двадцять п’ять рядків.
23-25.05.2010 року
|