За роками| Літа |
|
Летять літа у вирій з журавлями. Чи має сенс спинити, повернути Все те що може миттю промайнути, Не залишивши сліду поза нами... Роки, сезони, місяці, години... Здається, наче часу не бракує... Кує зозуля, нам віки рахує. А час у небуття потроху плине... Живи в серцях, даруй душі політ, Чим зможеш – словом, думкою, чи ділом... І у віках, що миттю пролетіли Залишиш світлий незабутній слід... |