Рубрики: Присвята | Прохання долі на устах | Російською | Хотів би щось змінити | Ще трішки і мене порве | Я думав про кохання Місто спить. І вдихає нічні вогні, Блискіт фар, поглинає глибокі тіні. Майже тиша. Перший поверх і у вікні Дві фігурки. Таке шаленство! Вогонь по спині. Друга ночі. І сусіди здебільше сплять. Та у снах от таку відвертість хіба побачиш? Йому сорок десь, їй я думаю двадцять п’ять. Він уважний до неї. Він не спішить, не скаче... Що то мудрість... З роками не згасла прить. А ще кажуть, що молодість за паркан відкидає зрілість. Рухи, рухи! І от вона нескінченно жадана мить... Я сьогодні не втрапив в п’янкі обійми... А так хотілось. 29.01.2015 року 14:59
|