Рубрики: Я думав про кохання
Я так давно тобі не дарував Осінніх квітів, що ввібрали сльози, Дощів прозорих – срібної глюкози. Не куштував з тобою ранніх кав... Або напоїв із дозрілих трав, Не куштував... Я так давно не відчував долонь, Милуючись пожовклими лісами, Що не дають приходити до тями, Вустами не торкався твоїх скронь.. Не трепетав від зніжених безсонь, Либонь. Я так давно не прислухався до... До співу птаха, шурхотіння листя, Давно у твої очі не дивився. Твій подих не ковтав я так давно... Він збуджує, як молоде вино. Та все одно...
|