За роками| Вона дзвонила і мовчала |
|
Вона дзвонила і мовчала. Чому? Хіба, що все сказала. А може говорила тихо - А він не чув, уважно слухав. А він хотів би щось почути, Якесь наближення відчути На замість «Як ти?» - «Все чудово?» І наче відібрало мову. Десь місяць аж за хмари сходить... Він обіцяв, але не дзвонить Вже так давно, а що казати? Чи знову слухати й мовчати? Хіба немає що розказати? Про Грецію, про Крим, Карпати, Про синє небо, білі крила... Щоб не мовчала – говорила. Бо те безмов'я – наче прірва, От-от і щось хитке надірве. А слово – здатне об'єднати. Невже нема про що сказати? 28.08.2009 року |