Рубрики: Контркультура | Рідною

І вересень скидає свої лахи.

Дощі бринять і червоніє ліс.

Я десь ішов, можливо навіть нахєр...

Ніс своє серце. Певно не доніс.

То ллє, то вітер виє, чи то спека,

Чи просто сіро, сіро наче вовк.

А в небі розпрощалися лелеки.

Лишився стовп. Який від нього толк?

Життя пливе від човна і до човна.

Чомусь приснився чудирнацький сон:

Усе навколо квітне, все чудово,

А в човні – позіхаючий Хорон.

Гребе веслом.

26.09.2021 року 00:24