Рубрики: Поету все дарують небеса | Рідною

В завтра крокую. Сіє дощами.

Писок щасливий, майже не битий.

Все розквітає, навіть каштани,

Навіть морозом не знищені квіти.

Згадую вчора. Дурень або що...

Втрачене все, що метою здавалось.

Шибениць більше не має на площі.

Як і синців в міжребер'ї, від палиць.

Все відбувається тут і зі мною.

Створене мною – відбиток спокуси.

Жар чи то холод гуляє спиною.

Мав це зробити, а може хто змусив?

Певно що ні.

17.05.2021 року