Рубрики: Поету все дарують небеса

Стихає літній дощ, крізь хмари рветься промінь.

Сорока десь кричить, гойдається верба.

Я заведу Харлєй, ні не дівча, натомість.

Залию повний бак, доїду до горба.

А що за тим горбом? Гадюкою дорога,

Закінчився асфальт, а я шурую вниз.

Хтось брякне: «Схаменись! Постав на гАльма ногу!»

А я додам газку і не вкладуся ніц.

Дорога це життя, дорога це натхнення,

Дорога – алкоголь, наркотик, почуття...

Десь в полі зупинюсь, візьму непотріб в жменю

І кину в сивий пил все зовнішнє сміття...

І злиюся з Усім.

13.06.2021року 18:32